змісту: «Провадити далі роботу в справі об'єднання в складі УСРР усіх межуючих з нею територій з українською більшістю населення, що входять до складу Радянського Союзу».
У грудні 1926 відбувся загальний перепис населення. Опитувані відповідали на запитання про народність, тобто йшлося не стільки про національне самовизначення, скільки про походження. Українці, які тривалий час проживали в інших регіонах, при відповіді на сформульоване таким чином запитання в анкеті підтверджували свою національність. Перепис зафіксував кордони етнографічної України всередині СРСР. Кількість українців за межами УСРР та їхня питома вага серед населення регіону проживання були такими: Центрально-Чорноземна обл. (колишні Курська та Воронезька губернії, дані на 1929, екстрапольовані за переписом 1926) — 1 млн 773,6 тис. українців (14,63% від усього населення). Українці становили абсолютну більшість у 26 районах ЦЧО. У Північнокавказькому краї (за переписом 1926) проживало 3 млн 106,8 тис. українців (37,1%). Українці мали абсолютну більшість у 37 районах краю.
Керівництво УСРР в 1927 та 1928 зверталося до ЦК ВКП(б) з проханням про приєднання прилеглих до УСРР етнічних українських земель. У лютому 1929 Й. Сталін востаннє на офіційному рівні торкнувся питання про кордони. На зустрічі з українськими письменниками він заявив: «Ми повинні бути особливо обережними, тому що такі зміни провокують величезний спротив з боку деяких росіян». У даному випадку етнографічний критерій не став для Кремля головним, політико-ідеологічний виявився більш важливим.
Відмовою від етнографічного чинника на користь політико-ідеологічному при визначенні кордону було зумовлене й створення Автономної Молдавської СРР. У постанові ЦК РКП(б), виданій з цього приводу, підкреслювалося: «В акті утворення Автономної Молдавської СРР повинно бути зазначено, що західним її кордоном є державний кордон СРСР». Тут ішлося не про кордон по Дністру, якого радянський уряд не визнавав, а про кордон по р. Пруту. Незважаючи на те, що політбюро ЦК КП(б)У рішенням від 18 квітня 1924 висловилося категорично проти створення АМСРР, згодом воно було змушено погодитися на створення автономної республіки.
Територія Автономної Молдавської СРР визначалася таким чином, щоб вона відповідала за величиною основній одиниці адміністративно-територіального поділу — окрузі. Тому до складу автономної республіки увійшли не лише території, де молдавани складали більшість населення, а й райони з переважно українським населенням. 12 жовтня 1924 сесія ВУЦВК ухвалила постанову «Про утворення Молдавської АСРР», в якій були визначені лише основні обриси кордонів автономії, а для остаточного розмежування територій сесія ВУЦВК створила комісію з представників губвиконкомів Одеської та Подільської губерній і Революційного комітету Молдавської АСРР. За наслідками роботи комісії 26 листопада 1924 Президія ВУЦВК
