Предметом дослідження й поширення ідейно-художньої спадщини «рукопису» стали праці багатьох українських вчених і письменників, у тому числі І. Франка, А. Кримського, І. Срезневського, М. Костомарова, А. Метлинського.
Літ.: Короледворська рукопись в перекладі Маркіяна Шашкевича // ЗНТШ, 1905, т. 68, кн. 6; Франко І. Дещо про «Рукопись Короледворську».
В кн.: Франко І. Зібр. тв. у 50 т. — К., 1977, т. 10; Українська література в загальнослов'янському і світовому літературному контексті. — К., 1987, т. 1.
М.М. Варварцев.
КРИМСЬКА (СХІДНА) ВІЙНА 1853–1856 — широко вживана в історіографії назва, що поєднує дві окремі події — війну Російської імперії з Османською імперією 1853 і цивілізаційний конфлікт, одним з проявів якого була власне Кримська війна Росії з Великою Британією та Францією 1854–56.
Російсько-турецький конфлікт став визрівати 1852 внаслідок суперечок між православним і католицьким духовенством за володіння святими церквами та місцями в Палестині. Під тиском франц. імп. Наполеона III турецький уряд передав ключі від храму Різдва Христового у Віфлеємі (нині місто в Палестинській Автономії) католицькому духовенству. Тоді рос. імп.
Микола I направив у Стамбул надзвичайного посла кн. О. Меншикова з вимогою домогтися, щоб православні піддані султана Абдул-Меджида були поставлені під особливе покровительство російського царя. У травні 1853 турецький уряд відкинув цю вимогу, після чого Росія розірвала дипломатичні відносини з Туреччиною, а потім окупувала залежні від султана Дунайські князівства (Молдову і Волощину). 9 жовтня (27 вересня) Туреччина в ультимативній формі запропонувала вивести російські війська з князівств, після чого 16 (4) жовтня 1853 оголосила Росії війну.
Військові дії почалися атаками турецьких військ у гирлі Дунаю і на кавказькому кордоні. Проте на Дунаї дії 150-тис. армії Омер-паші виявилися невдалими. Спроба прориву в Тифліс через Боржомську ущелину теж зазнала невдачі.
30 (18) листопада 1853 російський флот під командуванням віце-адмірала П. Нахімова знищив у Синопській бухті (на північному узбережжі Туреччини) весь турецький флот. Російські війська на Дунаї зосередилися в Північній Добруджі, щоб завдати вирішального удару. Події розвивалися за звичайним для російсько-турецьких війн сценарієм, і не було сумнівів у тому, що 1854 війна закінчиться поразкою султанських військ.
Щоб попередити вкрай небажаний для Заходу розвиток подій у російсько-турецькому протистоянні, англо-французький флот 4 січня 1854 (23 грудня 1853) увійшов у Чорне море. Дипломатичні переговори не дали результатів, і 21 (9) лютого 1854 Росія оголосила війну Великій Британії і
