Франції. Союзники висадили десант у Варні (нині місто в Болгарії) в кількості 70 тис. вояків і заблокували російський флот у Севастополі. Тим часом Дунайська армія на чолі з генералом-фельдмаршалом кн. І. Паскевичем на початку травня 1854 взяла в облогу головну турецьку фортецю на Дунаї — Силістру (нині місто в Болгарії).
Вступаючи у війну з Великою Британією і Францією, імп. Микола I сподівався на допомогу прусського і австрійських монархів, яких він врятував під час революції 1848–49. Однак ці сподівання виявилися марними: цар дізнався, що почалися переговори про створення широкої антиросійської коаліції між Великою Британією, Францією, Австрією, Пруссією та Швецією. Австрія зосередила в тилу Дунайської армії значні військові сили. Це змусило кн. І. Паскевича віддати наказ про відхід армії за Дунай. 22 (10) квітня 1854 англо-французька ескадра піддала бомбардуванню Одесу, але зустріла стійкий опір берегової оборони і змушена відмовитися від висадки десанту. На початку липня 1854 три французькі дивізії почали просуватися з Варни, щоб знищити російські заслони, але епідемія холери змусила їх повернутися назад. У вересні 1854 російські війська відійшли за р. Прут, а Молдова та Волощина були окуповані австрійцями.
На Балтійському морі 52 англійські та французькі лінійні кораблі і фрегати блокували 26 російських лінійних кораблів, 9 фрегатів і 9 пароплаво-фрегатів. Після невдалих спроб висадити десанти в Або (нині м. Турку, Фінляндія) та інших пунктах союзники відійшли до Аландських о-вів. На Білому морі вони бомбардували Соловецький монастир та зробили спробу висадитися в Архангельську, але їхня атака була відбита. На Тихому океані гарнізон Петропавловська-на-Камчатці в серпні 1854 відбив напад англо-французької ескадри й розгромив висаджений десант (однак на поч. 1855 і гарнізон, і жителі міста були евакуйовані в гирло р. Амур).
Через загрозу розширення коаліції противника російські війська змушені були залишатися в місцях їхньої попередньої дислокації вздовж західного кордону — у Фінляндії, Прибалтиці, Польщі та Україні. Англо-французьке командування вирішило дати основний бій у Криму. За відсутності залізниць росіяни не могли своєчасно доправити туди належну кількість військ, щоб створити кількісну перевагу сил. Враховуючи досвід колоніальних війн 2-ї чв. 19 ст. в Африці та Азії, союзники планували задовольнитися однією масштабною сухопутною операцією на півострові, яка мала перебувати під захистом їхнього флоту. Застарілі парусні кораблі російського флоту не становили для них будь-якої загрози.
14 (2) верес. 1854 флот союзників почав висадку десанту в районі Євпаторії. 62-тис. армія під командуванням маршала А.-Ж. де Сент-Арно і фельдмаршала Ф.-Дж. Раглана зустрілася з 33-тис. армією адмірала кн. О. Меншикова на р. Альма 20 (8) вересня і завдала їй поразки. Кн. О. Меншиков відступив на схід до Бахчисарая і залишив напризволяще
