Літ.: Ларин Е.А. Политическая история Кубы ХХ в. — М., 2007; Бородаев В.А. Кубинская революция и становление новой политической системы. 1953–2006. — М., 2007; Строганов А.И. Латинская Америка в ХХ в. — М., 2008.
К.О. Гула.
КУВЕЙТ (Al-Kuwayt, Dawlat Al-Kywayt) — держава на Аравійському півострові Азії, на узбережжі Перської затоки. Територія — 17 818 кв².
Населення — 2,9 млн. осіб (2008). К. — конституційна монархія родини АсСабах. Столиця — м. Ель-Кувейт. Державна мова — арабська.
У 18 ст. територію сучасного К. заселяли арабські племена. З 1762 нею правили еміри з родини Ас-Сабах. Країна входила до сфери впливу Османської імперії, пізніше була в економічній залежності від Великої Британії. 1897 англійці розмістили тут військово-морську базу. 1914 Велика Британія визнала К. «незалежним еміратом під британським протекторатом».
19 червня 1961 було проголошено незалежність К., запроваджено тимчасову конституцію. Сусідній Ірак вважав К. власною провінцією. Суперечка йшла за володіння нафтовими родовищами. 2 серпня 1990 війська Іраку окупували К. Але в лютому 1991 коаліція країн на чолі зі США, створена на підставі рішень Ради Безпеки ООН, звільнила його.
20 лютого 1992 К. визнав незалежність України. 19 квітня 1993 у цій державі з першим візитом побував прем'єр-міністр України Л. Кучма.
У квітні–липні 2003 на території К. був розташований український батальйон протихімічного захисту. Серед країн Перської затоки К. є найбільшим інвестором у економіку України. Між обома державами розвивається військово-технічна співпраця. У торговельних зносинах важливе місце посідає українська пшениця, яка експортується до К.
Літ.: Белоногов А.М. МИД. Кремль. Кувейтский кризис. — М., 2002.
А.Ю. Мартинов.
КУЛИКОВСЬКА БИТВА 1380 — битва військ, зібраних великим князем московським Дмитрієм Івановичем на підвладних йому руських землях, і прибулих на допомогу підрозділів з білоруських та українських земель (загони Ольгердовичів із Чернігово–Сіверщини, князя Дмитра Коріятовича Боброка-Волинського та ін.) проти війська Золотої Орди під командуванням темника Мамая. Дві великі армії (загалом близько 100 тис.) зійшлися у вирішальній битві 8 вересня на Куликовому полі при впадінні р.
Непрядва в р. Дон (нині Тульська обл. РФ). Князь Дмитрій Іванович попереду своїх військ направив Передовий полк, за ним стояли Великокнязівський (Великий) та Резервний полки, а по боках — полки Правої та Лівої руки. Крім того, в Зеленій Діброві між ріками Смолка і Дон укрився
