під псевдонімом з'являється стаття М. Глобенка, історика літератури й секретаря «Енциклопедії українознавства». У подальшому в «К.» співпрацював Б. Левицький, який публікував аналітичні статті про ситуацію у Радянському Союзі (1965 — «Терор і революція», 1966 — «Національна політика СССР у добу Хрущова»). 1977 Є. Ґедройць ініціював публікацію у «К.» «Декларації в українській справі», за підписами поляків, редакторів угорського та чеського еміграційних часописів та деяких росіян (В. Буковський, Н. Горбанєвська та ін.). Вона містила формулювання про право України на «незалежне державне буття». Українська тематика на сторінках часопису охоплювала історію, літературознавство, актуальну тогочасну політику, релігію тощо. Україна і польсько-українські стосунки перебували у центрі зацікавлень редактора «К.» аж до його смерті (вересень 2000).
Літ.: Горбаневская Н. Гедройц, «Культура», Украина // Новая Польша, 2005, № 9; Унгер Л. О «Культуре» // Там само; Бердиховська Б. Україна в житті Єжи Ґедройця і на сторінках паризької «Культури» // Простір свободи.
Україна на шпальтах паризької «Культури». — К., 2005; Скапненка А. Роля парыжскай «Культуры» ў сучаснай Украіне // На ўшанаванне памяці Ежы Гедройца: Матэрыялы Міжнар. навук. канф. «Канцепціыя УЛБ (Украіна, Літва, Беларусь) ад ідэі да рэалізацыі» (Мінск, 8–10 чэрв. 2006г.). — Мінск, 2006; Попович М. «Культура» с украинской точки зрения // Новая Польша, 2010, № 9.
І.С. Стрикун.
КЮЧУК-КАЙНАРДЖИЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774. Укладений 21 (10) липня між Оттоманською Портою й Російською імперією у с. Кючук-Кайнарджі (нині с. Кайнарджі, Болгарія). Завершив російськотурецьку війну 1768–1774.
Договір скасовував усі попередні угоди між обома державами за винятком конвенції 1700 щодо кордонів Азовського повіту й Кубані. Проголошувалася незалежність Кримського ханства: «все татарские народы: крымские, буджатские, кубанские, едисанцы, жамбуйлуки и едичкулы, без изъятия от обеих империй имеют быть признаны вольными и совершенно независимыми от всякой посторонней власти, но пребывающими под самодержавной властью собственного их хана чингисского поколения».
Росія одержала на довічне володіння кримські фортеці Керч і Єнікале, місто Азов, замок Кінбурн з прилеглими до нього територіями біля берегів Дніпра і Буга. Порті передавалися вся Бессарабія (з фортецею Бендери), князівства Молдавське й Волоське, Архіпелазькі острови, частина Грузії тощо. Сторони мали право на безперешкодне торговельне мореплавство в усіх без виключення морях, які омивають території обох імперій, а також по р. Дунай.
