Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf/137

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ЛАТВІЯ, Латвійська Республіка (Latvija, Latvijas Republica) — держава на Півночі Східної Європи, на узбережжі Балтійського моря. Територія 64589 км2. Населення 2245800 осіб (2010). Столиця м. Рига. Державна мова — латиська. Л. — парламентська республіка. Органом законодавчої влади є сейм, який обирає главу держави — президента на 4 роки. Вищий виконавчий орган — уряд на чолі з прем'єр-міністром.

Від 2 тисячоліття до н.е. на землях сучасної Л. проживали балтські племена, від яких походять представники латиської народності — латгали, сели, курші, земгали. У 10–13 ст. тут існували феодальні князівства, які впродовж наступних трьох століть перебували під владою Лівонського ордену. 1721 північні і центральні території Л. приєднано до Російської імперії, наприкінці століття — решта латвійських земель.

Національна латвійська держава утворилася після Першої світової війни і розвалу Російської імперії: 18 листопада 1918 коаліція латиських політичних партій проголосила незалежність країни. У грудні того ж року виникла у Л. також радянська республіка, яка була підтримана радянською Росією і проіснувала до 1919. У квітні 1920 в країні відбулися демократичні вибори, а 1922 установчі збори ухвалили конституцію. 1934 було розпущено парламент і встановлено авторитарний режим . 1940 до Л. ввійшли частини Червоної армії, проголошено Латвійську радянську соціалістичну республіку, яка 1941–1944 була окупована військами Німеччини. Після звільнення від німецьких фашистів країна продовжувала перебувати у складі СРСР до вересня 1991, коли остаточно відновила свій державний суверенітет, задекларований у травні 1990. 1991 Л. вступила до ООН, 1995 приєдналася до НАТО, від 2004 — член Європейського Союзу. Дипломатичні відносини з незалежною Україною встановила 12 лютого 1992.

Латвійсько-українські зв'язки. Контакти між народами Л. і України відомі з часів Київської Русі. Одне з племен — латгали — згадується у «Повісті временних літ». У період раннього середньовіччя руські дружини неодноразово допомагали їм у боротьбі проти шведських, німецьких і датських завойовників.

Починаючи з 19 ст. з України до Л. регулярно переселялися фахівці для роботи в різних галузях її промисловості і комерції, українська молодь здобувала інженерну освіту у Ризькому політехнічному інституті. Важливе значення для розвитку економічних зв'язків мало спорудження 1876 залізничної магістралі Лібава–Ромни, яка відкрила через морські порти Л.

новий вихід українського збіжжя на зарубіжні ринки. Одним з піонерів розвитку авіації у Л. став В. Слюсаренко, який 1913 організував у Ризі