розформований. З того часу назва «Легіони Польські» вживається щодо частин, які постали на базі Західного легіону. Це були 3 бригади. Найраніше утворилася 1-а бригада під командуванням Ю.-К. Пілсудського (після нього бригаду в жовтні 1916 очолив полк. М. Янушайтіс). Вона стала й найчисленнішою (близько 25 тис. вояків), брала участь у бойових діях 11-го корпусу австро-угорського війська. 2-а бригада (т. зв. Карпатська або Залізна) була створена в травні 1915 в Коломиї, нею командував полк. Ф. Кіттнер (із серпня 1916 — полк. Ю. Галлер). Найменшою була 3-я бригада (4-й та 6-й піхотні полки), створена одночасно з 2-ю 1915. Нею командували полковники: спочатку — В. Гжесіцкі, потім — С. Шептицький (перед тим як очолити бригаду, він мав намір стати командувачем Легіону Українських січових стрільців, однак українські політики Галичини не дали на це згоди), згодом — З. Зєліньскі, пізніше — Б. Роя. Усі 3 бригади підпорядковувалися командуванню Л.П., а останнє, у свою чергу, — головному командуванню австрійського війська. Політично Л.П. були підпорядковані Головному національному комітету з резиденцією в Кракові. Командування Л.П. очолювали австрійські офіцери-поляки: ген. К. Дурскі-Тжаска (вересень 1914 — лютий 1916), ген. С. Пухальскі (лютий — листопад 1916), полк.
С. Шептицький (листопад 1916 — квітень 1917), полк. З. Зєліньскі (квітень– серпень 1917). Найбільші бої легіонерів відбулися під Новим Корчином (вересень 1914), Анелінем і Лясками (16–21 жовтня 1914), Кривоплотами, Марцинковичами, Ловчувками (22–25 грудня 1914), у Карпатах (жовтень 1914), Молотковим (29 жовтня 1914), Рафайловим, Кірлібабою, Раранчою (13 червня 1915), Конарами (16–25 червня 1915), Ястковим (29–31 липня 1915). Після здобуття 1915 Центральними державами території Царства Польського Л.П. були передислоковані на Волинь. Там легіонери під командуванням Ю.-К. Пілсудського 4–6 липня 1916 взяли участь у битві з російськими військами під Костюхнівкою.
Через конфлікти з австрійським і німецьким командуванням Ю.-К. Пілсудський 26 вересня 1916 відмовився від командування 1-ю бригадою. Після того, як імператори Франц-Йосиф I Габсбург і Вільгельм II Гогенцоллерн оголосили про створення залежного від Центральних держав Царства Польського (т. зв. акція 5 листопада 1916), а від легіонерів стали вимагати присяги на відданість союзницькій австро-німецькій армії, він звернувся із закликом не складати такої присяги. Це призвело до того, що польських легіонерів, які не склали присяги (а це була більшість вояків 1-ї i 3-ї бригад), інтернували до таборів у Беньямінові й Щип'юрні. Вояки 2-ї бригади склали присягу й увійшли до складу новосформованого Центральними державами Польського допоміжного корпусу. Легіонерів, які склали присягу й були вихідцями з Галичини, зарахували до австрійського війська. Ю.-К. Пілсудський і його начальник штабу полк. Казімєж Соснковський (1885–1969) були інтерновані у німецькій фортеці в Магдебургу.
