Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf/148

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

відносяться митні устави; 6) Сеймові постанови — рішення, ухвалені на загальноземських чи обласних сеймах; 7) Оренди — документи-угоди які жалувались великим князем на певних умовах особам на стягнення мит, торговельних зборів, тримання корчем, використання млинів тощо.; 8) Лічби і квитації — рахунки, способи фіксації коштів, які надходили від митників; 9) Відправи («отправы») — реєстри надань грошима, продуктами, речами з державного скарбу князям, панам, зем'янам та служебникам, які, здебільшого, забезпечувались на місцях доходами з корчем, мит, ключів, судових зборів за асигновками (квитаціями) великого князя; 10) Признання — офіційні фіксовані надання прав та повноважень; 11) Визнання — посвідчення достовірності документу особою, від імені якої він складався; 12) Дипломатичні акти — документи, які виникали як в сфері міжнародних, так і внутрішньодержавних відносин (відмови — «отказы» на посольства великих князів литовських правителям інших держав, що їх передавали через послів). Окрему групу публічно-правових документів складають судові джерела. До них належать: 1) справа — документ, у якому зазначалась сутність судової справи; 2) відстрочення справи («отложение справы») — перенесення слухання судової справи на інший час; 3) оповідання («оповедане») — запис скарги позивача або запис свідчень; 4) вирок/декрет/ухвала — рішення винесене великим князем (або від його імені), панів ради, вищих судових інстанцій у справі. До другої групи належать документи приватно-правового характеру (духовні, дарчі, купчі грамоти, приватні листи та контракти тощо). Третю групу складають облікові документи. Основними вважаються ревізії, які належать до групи документальних джерел. Крім ревізій, до облікових документів належать люстрації, інвентарні описи, податкові реєстри, реєстри доходів із королівщин.

Зростання інтересу істориків до джерел ЛМ активізувалося наприкінці 18 ст. З цього часу друком починають виходити окремі документи або їхні фрагменти. Публікації окремих частин або комплексних матеріалів ЛМ почалися з 1830-х рр. У цей час І. Данилович, М. Оболенський, М. Погодін та Д. Дубенський видали посольські книги ЛМ. («Сборник князя Оболенського»; «Книга посольская Метрики Великого княжества Литовського»). У другій пол. 19 ст. тематично-хронологічні збірники матеріалів опублікували І. Данилович («Skarbiec dyplomatόw»), К. Пуласький («Stosunki Polski z Tatarszczyzną od połowy XV w.»), С. Бершадський («Документы и регестры к истории литовских евреев»), Л. Зельверович («Литовская метрика. Государственный отдел Великого княжества Литовского при Правительствующем Сенате»), А. Прохаска («Materjały archiwalne wyjęte głόwnie z Metryki Litewskiej od 1348 do 1607 r.»), Ф. Леонтович («Акты Литовской метрики», «Грамоты Великих князей Литовских с 1390 по 1569 год.» (разом з К. Козловським)), М. Довнар-Запольський («Документы Московского архива Министерства юстиции», «Литовские упоминки татар-