Про Л. писали істор. книги: І.Альнпек уклав латинською мовою істор. нарис, М. Ґруневег дав опис міста нім. мовою, В.Зіморович створив лат. мовою хроніку «Потрійний Львів». У місті були написані укр. мовою публіцистичні пам'ятки «Пересторога» і Львівський літопис. Польс. і лат. мовами писали тут вірші і прозові твори С.-Ф. Кльонович і Ш. Шимонович.
У Л. жив вірм. письменник Симеон Дпір Лехаці, тут працювали кілька єврейс. книжників.
Від 1580-х рр. провідною громадсько-політ. і церк. організацією укр. населення міста було Львівське братство при Свято-Успенській церкві на Руській вул., воно 1593 отримало права ставропігії. При ньому діяли Львівська братська школа, Львівська братська друкарня. Крім гол. міськ. братства, братства створювалися також у передміських парафіях (усього бл. 10), вони спільно виступали проти національно-реліг. обмежень укр. населення. У 16–17 ст. у Л. діяли 15 правосл. церков, з них 12 — у старостинському передмісті, одна — на Руській вул. в межах мурів, одна — у Галицькому передмісті. З монастирів найстаршими були православні Онуфріївський і Святоюрський та католицькі домініканський і францисканський.
При римо-катол. парафіях і вірм. соборі діяли школи для дітей цих релігій. Високим рівнем відзначалася латиномовна катол. кафедральна школа. 1608 заснована школа при єзуїтському монастирі (з 1661 і до скасування 1773 ордену єзуїтів вона діяла на правах академії, тобто ун-ту).
9 жовтня 1648 військо Б. Хмельницького зайняло передмістя Л., а 14–16 жовтня М. Кривоніс здобув Високий замок, після цього міська громада виплатила контрибуцію, і козац. військо зняло облогу, оскільки поспішало вирушити в напрямі Замостя (нині м. Замосць, Польща). 20–27 вересня 1655 місто тримали в облозі армія Б.Хмельницького і рос. війська В. Бутурліна.
1672 Л. намагалася захопити турец. армія за підтримки війська П. Дорошенка (останній був на боці Туреччини у війні проти Польщі). 6 вересня 1704 швед. військо під проводом Карла XII здобуло Л. і змусило магістрат виплатити великий викуп. Не раз місто мусило давати контрибуцію також загонам польс. війська, які не отримували платні й кошти на своє утримання збирали від населення.
2-га пол. 17 і більша частина 18 ст. — період занепаду Л. Зумовлена політикою шляхти екон. криза, війни, епідемії спричинили стагнацію ремесла. У міжнар. торгівлі Л. поступився Бродам. Ослабла центр. влада, на передмістях розширилися юридики (ділянки, де адм. влада належала феод. землевласникам — магнатам або церк. установам). Проте Л. залишався й далі культ. осередком. Серед міщан було багато освічених людей, деякі з них мали великі б-ки, вихідці зі Л. навч. в закордонних ун-тах. Крім Львів. братської друкарні, діяли друкарні М. Сльозки, Львів. єзуїтського колегіуму, І. Филиповича та ін. Упродовж 16–18 ст. Л. був центром образотворчого
