Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf/169

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

У місті було засновано низку польс. і єврейс. фахових товариств. Світової слави зажили львівсько-варшавська філософська школа, заснована К. Твардовським.

Радянсько-нім. договір 23–24 серпня 1939 передбачав входження до СРСР Зх. України з м. Львів. У серед. вересня 1939 нім. війська вели на підступах до Л. бої з польс. гарнізоном, 19 вересня зі сх. надійшли рад. частини.

22 вересня польс. військо здало зброю Червоній армії, яка того ж дня увійшла у Л. 26–28 жовтня у Л. проведено Народні збори Західної України, делегати до них були попередньо підібрані новою владою. Попри недемократичність виборчої процедури більшість українців схвалювали возз'єднання укр. земель, єврейс. населення вітало рад. владу, натомість переважна частина поляків вважала рад. владу окупаційною. Усі укр., польс., єврейс. партії та громад. організації були заборонені, націоналізовані пром. підпр-ва — підпорядковані рад. адм. органам. Укр. мова впроваджувалася до вищих навч. закладів, зростала кількість укр. шкіл, відкривалися масові б-ки, у той же час гол. завданням культурно-освіт. установ вважалася комуніст. пропаганда.

Розпочалися масові репресії — звільнення з роботи «неблагонадійних», ув'язнення, депортації, страти. Наприкінці червня 1941 в тюрмах Л. співробітники НКВС УРСР вбили понад 2 тис. українців, поляків, євреїв, причому серед жертв переважала інтелігенція.

Від 30 червня 1941 до 27 липня 1944 тривала нацистська окупація міста; з 1 серпня 1941 Л. був центром дистрикту «Галичина» у складі Генеральної губернії. В перші дні окупації було розстріляно бл. 7 тис. євреїв, страчено групу провідних польс. учених: К. Бартеля, Р. Лоншана де Бер'є, Т. БойЖеленського, А. Ломніцького, Т. Островського та ін. 1942 — 43 у Л. знищено бл. 236 тис. євреїв. У концтаборі «Цитадель» проводилися масові розстріли військовополонених. Гол. місцями розстрілів були Янівський табір, гетто, концтабір Белжець, куди завозили єврейс. населення з усієї Галичини. На вулицях і площах Л. проводилися страти (повішення) підозрюваних у сприянні рухові Опору, у т. ч. членів і симпатиків ОУН. 30 червня 1941 національні збори у Львові прийняли декларацію про відновлення Укр. д-ви. Було сформовано уряд — Українське державне правління — на чолі з Я. Стецьком. Однак уже 9 липня були арештовані голова та кілька міністрів правління. Збройну боротьбу проти окупантів вели підпільні структури ОУН і групи польс. підпілля. Рад. підпільні організації були у Л. нечисленними.

Відразу ж після звільнення Л. від окупації почалося відновлення органів рад. влади, у т.ч. її карально-репресивного апарату. Політ. терор служив упровадженню тоталітарної системи у всіх сферах сусп. життя. Першою маніфестацією непокори режимові став масовий похорон митрополита А. Шептицького 5 листопада 1944. 8–10 березня 1946 влада провела збори групи підібраних і заляканих силовими структурами священиків та мирян, які проголосили ліквідацію УГКЦ і передачу її парафій моск. патріархатові.