стипендії для науковців і студентів, видає в англійському перекладі десятитомну «Історію України-Русі» М. Грушевського, спонсорує також українські переклади західних праць з української історії та англомовну серію монографій, а також займається пошуком і каталогізацією матеріалів з історії України в зарубіжних архівосховищах.
З 1991 інститут має представництво у Києві, яке співпрацює з Інститутом українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Національним університетом «Києво-Могилянська академія», Львівським національним університетом ім. І. Франка, Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна, Дніпропетровським державним університетом та ін.
У 1994–2004 в інституті виконувався канадсько-український проект законодавчої і міжурядової співпраці для сприяння українським законодавцям у проведенні демократичних реформ і впровадженні ринкової економіки. У межах проекту здійснювалося співробітництво Парламенту Канади, Верховної Ради України, провінційних урядів Альберти, Саскачевану, Манітоби та Онтаріо, Кабінету Міністрів України, Асоціації українських міст. Понад 200 парламентарів та представників уряду України брали участь у канадських семінарах, було розроблено понад 30 проектів законів і пропозицій у таких сферах, як управління і збереження енергії, оподаткування, бюджет, сільське господарство, інвестиції і банківська права, культура та ін.
Літ.: Бюлетень КІУС (Річний огляд) 1997–2010; Дибчук Л.В. Внесок української діаспори Канади та країн Латинської Америки в розвиток економіки і культури незалежної України (1991–2005 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук. — К., 2006; Березкіна В. Видавнича діяльність Канадського інституту українських студій // Бібліотечний вісник, 2010, № 4.
І.С. Стрикун.
КАРАЇМИ (самоназва — къарай, у множині — къарайлар, від давньоєвр. — читці) — корінний народ Криму. В Україні К. проживають також на Поділлі, Волині, Галичині. Мова К. належить до кипчацької групи тюркських мов. За віросповіданням К. — караїмісти, в основу їхнього релігійного віровчення покладено П'ятикнижжя Мойсея. Етногенез К. є предметом дискусій у науковій літературі. Існують дві основні його версії: 1) К. є субетнічною групою єврейського народу; 2) К. — нащадки тюркських племен, що у 8–10 ст. населяли Хозарський каганат.
Згідно з караїмськими легендами, 1246 на запрошення Данила Романовича Галицького близько 80 родин кримських К. переселилися до Галицько-Волинського князівства. Поселення К. існували у Львові, Луцьку, Жовкві, Самборі та інших містах. У 15 ст. засновано караїмську колонію в Києві. 1751 К. створили в Чуфут-Кале першу кримську типографію. Після приєднання Криму до Росії (1783) у межах імперії на К. з 1795 не поширювався
