фесор загальної історії Л.-Е. Ценмарк). Першим ректором було призначено чеха за походженням, єпископа Перемишльського Антонія-Вацлава Бетанського. Від 1784 і до 1848 ректорську посаду по черзі займали 58 осіб; більшість із них були німецького походження, 9 — з поляків, 8 — з українців.
До університету зараховували осіб, яким виповнилося 17 років і які закінчили т. зв. нормальні школи. Мовою навчання була латинська. Від 1784 при університеті діяла гімназія, яка готувала бажаючих вступити до університету; навчання тривало 5 років, предмети читалися латинською і німецькою мовами.
1787 у складі університету було засновано провізоричний (тимчасовий) «Studium Ruthenum» (більше відомий як «Руський інститут»). У декреті Надвірної канцелярії від 9 березня 1787 про його створення зазначалося: «беручи до уваги пропозиції як запобігти нестачі священиків грекокатолицького обряду, їх Імператорська Величність зволили постановити, що необхідно, поки не буде достатньої кількості українських кандидатів для духовного звання, які б знали латинську мову, організувати для них провізоричний науковий інститут з викладовою руською мовою». «Studium Ruthenum» мав 2 відділи — філософський та богословський. За весь час існування цього інституту освіту в ньому здобули 470 українців, поміж ними — І. Могильницький (згодом він уклав першу в Галичині граматику української мови). У перший рік діяльності Йосифинського університету студентський контингент становив 285 осіб, у 1790 — 690, у 1817 — 869.
Через погіршення економічного стану в Австрійській імперії приміщення Львівського університету не ремонтувалися і стали малопридатними для навчання: 1805 його перевели до Кракова і об'єднали з Головною коронною школою. 1809 «Studium Ruthenum» (уже в складі краківської школи) закрили.
Університет у Львові було відновлено 1817. Акт про відновлення імператор Франц І Габсбург підписав 7 серпня 1817. Викладання велося, як і в інших навчальних закладах імперії, латинською мовою; з 1848, однак, лекції переважно читали німецькою, з 1879 — польською мовою. Відновлений університет у складі філософською, правничого і богословського факультетів отримав назву Universitas Franciscea (Францовий університет). Його урочисте відкриття відбулося 4 жовтня 1817. Педагогічний персонал складався з професорів, доцентів, викладачів і асистентів. Склад студентства щороку змінювався кількісно і за національними пропорціями. 1822 було 1304 студенти. 1833 навчалися понад 300 українців, вони студіювали на філософському та богословському факультетах. 1842 на богословському було 295 студентів, з них 237 — українців.
Революції 1848–1849 в Європі започаткували добу змагань українців та поляків за свої національні права. Навесні 1848 за прикладом студентів
