1999 університету надано статус національного. Від поч. 21 ст. тут діє 18 факультетів і 130 кафедр, які готують фахівців із 79 спеціальностей.
Загалом на денній формі навчання числиться понад 19 тис., на заочній — понад 2 тис. студентів, працює 1709 штатних науково-педагогічних співробітників. Функціонують 19 науково-дослідних лабораторій, інститути франкознавства, історичних досліджень, археології, славістики, екології інформації, європейської інтеграції, літературознавчих студій, астрономічна обсерваторія, ботанічний сад (закладений 1852), Наукова бібліотека (2008 виповнилося 400 років). При університеті діють наукові центри — інформаційних технологій і дистанційного навчання, Британський, Німецький мовний, Австрійський, Французький, країн Північної Європи та ін. Л.н.у.
співпрацює з 67 навчально-науковими закладами зарубіжних країн, зокрема Польші, США, Канади, Австрії, Німеччини, Італії, Угорщини.
Елементом герба Л.н.у. є гасло «Patriae decori civibus educandis» («Окраса Вітчизни — освічені громадяни»). Літ.: Finkel L., Starzyński S. Historya uniwersytetu lwowskiego. — Lwów, 1894; Jaworski F. Uniwersytet Lwowski: Wspomnienie jubileuszowe. — Lwów, 1912; Львівський університет 1661–1986. — Львів, 1986; Львівський державний університет імені Івана Франка: Каталог-довідник. — Львів, 1998; Качмар В. За український університет у Львові: Ідея національної вищої школи у суспільно-політичному житті галицьких українців (кінець XIX — початок XX ст.). — Львів, 1999; Історія Львова. — Львів, 2006, т. 2.
В.М. Качмар.
ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569 — подія, яка завершилася підписанням 1 липня 1569 унійного акту на сеймі в м. Люблін, що проголошував об'єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського та утворення нової федеративної держави — Речі Посполитої.
На шляху до Л.у. було кілька проміжних актів: Кревська унія (1385), Віленсько-радомська унія (1401), Городельська унія (1413), Гродненська угода (1432), Мельницька унія (1501). Більшість з них не затверджувались литовським сеймом і мали декларативний характер. Вольове рішення щодо укладення реальної унії прийняв останній представник династії Ягеллонів — король Зигмунт Август. Поштовхом до об'єднання стала спільна зовнішня небезпека з боку Московської держави з початком Лівонської війни (1562) й особливо втрата Полоцька (1563). Утворення Речі Посполитої стало також стримуючим чинником татарської експансії на українські землі.
Напередодні підписання нової унії король провів реформи, які уніфікували устрій ВКЛ за коронним взірцем. Основні зміни ухвалив віленський сейм 1565/66 рр.: ІІ Литовський статут, адміністративну реформу, що запровадила поділ на воєводства і повіти; на взірець польських шляхетських інституцій скликалися місцеві суди (земські, ґродські, підкоморські) і
