військових баз, а додатковою (1987) статтею до неї — приєднання до військових союзів.
М. — парламентська республіка. Законодавча влада належить президенту і палаті представників, яка й обирає главу держави. Носієм вищої виконавчої влади є уряд — кабінет міністрів. Від 1964 М. — член ООН, від 2004 — Європейського Союзу, бере участь в інших міжнародних організаціях. 5 березня 1992 між М. і Україною встановлено дипломатичні відносини.
Розвиток взаємин між обома державами спирається на традиційні мальтійсько-українські зв'язки. Від 2-ї пол. 19 ст. Одеська головна контора Товариства пароплавства і торгівлі через свого постійного агента на М. забезпечувала сполучення острова з чорноморськими портами. 1911 і 1913 відомий мальтійський скульптор А. Шйортіно брав участь і переміг у міжнародному конкурсі на проект пам'ятника Т.Г. Шевченку і в зв'язку з його розробкою відвідав Київ і Чернігів, встановив контакти з українськими митцями. Шевченківську тему продовжив у своїй творчості поет К. Малія — перекладач віршів Кобзаря, включно із «Заповітом», який увійшов до виданої в Києві 1989 антології «Тарас Шевченко. «Заповіт» мовами народів світу».
Літ: Скульптор Шіортіно // Рада (Київ), 1914, 11 лютого; Кассис В.
Перевощиков К. На горизонте Мальта. — М., 1961; Blouet B. The history of Malta. — London, 1967; Печников Е. «Рыцари церкви». Кто они? — М., 1991.
М.М. Варварцев.
МАНІФЕСТ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ УРЯДІВ 1712 — декларація гетьмана Війська Запорозького в еміграції П. Орлика, що проголошувала відновлення української державності в Правобережній Україні та союз з Османською імперією, згідно з привілеєм султана Агмеда III від 16 березня 1712 та іншими документами. Написаний у м. Димотика (нині м. Дідимотика, Греція) біля м. Адріанополь (нині м. Едірне, Туреччина), датований 4 квітня 1712.
Документ був адресований урядам європейських християнських держав і викладав інтерпретацію П.Орликом міжнародно-правового статусу, принципів та напрямів зовнішньої політики Війська Запорозького: 1) союз із Османською імперією є тимчасовим, спрямованим на звільнення України з-під влади російського царя Петра I і не порушує укладеного раніше союзу із Шведським королівством, не передбачає входження Правобережної України до Османської імперії; 2) майбутня українська держава після звільнення українських земель (у межах, окреслених Зборівським договором Криму з Польщею 1649) згодна на міжнародне посередництво для вирішення питання про кордони.
Маніфест характеризував Переяславський договір 1654 як угоду про васалітет. У ньому зазначалося, що Україна в складі Речі Посполитої мала
