Всеукраїнський з'їзд рад, що відкрився у Києві 17 грудня 1917, визнав ультиматум РНК «замахом проти Української Народної Республіки» і висловив повну підтримку Центральній Раді. У відповідь з Росії стали прибувати радянські війська, які розпочали наступ проти УНР.
Літ.: Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української ради. В кн.: Ленін В.І. Пов. зібр. тв. — К., 1973, т. 35; Українська Центральна Рада: Документи і матеріали. — К., 1996, т. 1.
Н.В. Кривець.
МАРАМОРОЩИНА (Мараморош, Марамуреш, Мармарош) — історико-географічний край уздовж гирла річки Тиса в Карпатах. Назва має румунське походження та тлумачиться як «Великий Муреш». Північна (більша) частина М. належить до української території і становить собою східну частину Закарпаття (сучасна територія Рахівського, Тячівського, Хустського і Міжгірського районів Закарпатської області України), заселена в основному етнічними українцями, а південна частина (повіт Марамуреш Румунії) — переважно румунами. За переписом населення Румунії 2002 на території цього повіту проживало 34027 українців, за останнім (2011) — 31200 осіб. Адміністративний центр — м. Сігету Мармацієй, Румунія.
У М., до приходу угорських племен наприкінці 9 ст., проживало слов'янське та волоське населення. В 11 ст. край входить до складу Угорщини, стаючи складовою частиною комітату Боршов. Проте, завдяки своєму географічному розташуванню, до 14 ст. зберігає автономний статус.
Вперше назва «Мараморош» згадується в грамоті з 1199, згідно з якою угорський король Емерік І подарував «comessu» Лауренцію наділ землі «у п'ять борон як подяку за покірливу службу і за врятування життя короля під час полювання в марамороських лісах». З давніх часів М. відома своїми багатими покладами солі, яка видобувалась як відкритим, так і шахтовим способами, а також деревиною.
У 14 ст. у краї згадуються назви близько 100 населених пунктів. З 1303 ним формально управляв підданий угорському королю «comess» Маврикій.
Це відкрило нові можливості проникнення до М. угорців. З 14 ст. паралельно почалась колонізація М. волохами-румунами з Трансільванії та русинами-українцями з Галичини. Документи того часу свідчать про організований опір місцевого населення, звиклого до князівської та воєводської форми правління, новим угорським порядкам. У 1342 відбулося повстання значної частини мешканців М. на чолі з воєводою українського походження Богданом проти угорського королівства. Програвши змагання за збереження автономії М., Богдан у 1359 перейшов на схід від Карпатського хребта, де заснував нове державне утворення — Молдову із центром у населеному пункті Бая. Через таке протистояння М. перетворено було 1385 на Мараморошський комітат (жупу). Автор праці «Хунгарія» Міклош Олаг (1493–
