воєнні роки тут діяли 11 українських греко-католицьких парафій і 3 філії. На початку 1920-х українці М. мали в румунському парламенті двох послів — О. Ільницького і Т. Боготея. В цей час на М. існували Руська партія та філія Української національної партії, роль яких у суспільно-політичному житті була незначна. Культурно-освітню діяльність українців М. очолював І. Одовічук.
У березні 1939 українське населення М. допомагало втікачам з Карпатської України. У 1940–1944 край був зайнятий угорцями, у 1944–1945 — радянською армією, до лав якої вступило чимало українців М. У січні 1945 в Сігету Мармацієй представниками народних комітетів 17 українських сіл був створений «Народний демократичний фронт», який 4 лютого 1945 провів Мараморошський з'їзд народних комітетів. На ньому 426 делегатів обрали «Народний комітет» в складі 34 чол. та прийняли петицію про возз'єднання із Закарпатською Україною в складі Радянської України і проінформували про це уряди СРСР і УРСР. У травні 1945 уповноважений «Союзної Контрольної Комісії» в Румунії радянський майор Захарченко під загрозою арешту наполягав на розпуску Мараморошського народного комітету і передачі всієї повноти влади новій адміністрації. Незважаючи на клопотання перед Москвою голови Народної Ради Закарпатської України І. Туряниці та голови уряду УРСР М. Хрущова, Сталін наказав відкликати зі Сігету Мармацієй уповноважених Закарпатської України.
Таким чином, після Другої світової війни південна частина М. залишилася в складі Румунії, формуючи нинішній повіт Марамуреш, а північна частина, разом з Підкарпатською Русю, відійшла до України.
Нині на південній частині М. (Сигетський та Вишавський райони повіту Марамуреш), уздовж р. Кусково, Вишави і лівого берега р. Тиси розташовано 13 сіл, в яких проживає понад 36 тис. українців. Найбільшими з них є села Русь-Поляни — 14 тис. осіб, Руськово — 6 тис., Ремети — 2,4 тис., Кричунів — 1,8 тис., Вишавська Долина — 1,7 тис., Красна — 1,5 тис., Бистрий — 1,5 тис. У селах Вишня Рівна, Криве, Луг над Тисою загальна частка українського етнічного населення складає близько 95%.
Після тривалого періоду мадяризації та румунізації щодо українців М. українське культурне життя дещо покращало, починаючи з 1948, коли румунською владою було надано права для національних меншин у шкільництві. На М. у 11 садках із румунською мовою виховання проводяться заняття українською мовою та 8 восьмирічних школах із румунською мовою навчання українська мова і література викладається як окремий предмет.
У м. Сігету Мармацієй діє відновлений у 1997 український ліцей. Вищу освіту українською мовою можна здобути у трьох навчальних закладах лише за однією спеціальністю — українська мова і література.
Літ.: Довганич О. Мараморошський з'їзд // Карпатський край, 1994, № 1–2; Вегеш М.М. Українці Румунії (Мараморощини): проблеми соці-
