тації з-під контролю, прямої загрози ядерної війни дозволило розв'язати кубинський вузол дипломатичним шляхом. Кубинський лідер Ф. Кастро залишився незадоволеним рішеннями обох сторін конфлікту, оскільки воно було схвалене без попередніх консультацій з ним в умовах крайньої недовіри до США, що в деякій мірі зашкодило радянсько-кубинським відносинам. У ході кубинської кризи було встановлено так звану «гарячу лінію» — систему прямого телефонного зв'язку між Білим Домом та Кремлем для швидкого вирішення нагальних питань. 7.01.1963 США та СРСР направили Генеральному секретарю ООН спільний лист із пропозицією зняти питання карибської кризи з порядку денного Ради Безпеки в результаті її двостороннього врегулюванням. Важливим наслідком конструктивного розв'язання конфлікту довкола Куби в подальшому став Договір 1963 р. про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою.
Літ.: Гобсбаум Е. Вік екстремізму. Коротка історія ХХ століття. — К., 2001; Гренвилл Дж. История ХХ века. — М., 1999; Дипломатический словарь. — М., 1985, т. 3.; Джонсон П. Современность. — М., 1995, т. 1–2; Дюрозель Ж-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. — К., 1995; Кредер А.А. Словарь по новейшей истории. — М., 1999; Palmer A. The Dictionary of XX th centuary history. — Harmondsworth, 1999; Кальвакоресси П. Мировая политика после 1945 года. — М., 2000; Холодная война. 1945–1963 гг. Историческая ретроспектива: Сб.ст. / Отв. ред. Н.И. Егорова, А.О. Чубарьян. — М., 2003.
О.С. Черевко.
КАРЛОВИЙ (ПРАЗЬКИЙ) УНІВЕРСИТЕТ — перший слов'янський університет, заснований 7 квітня 1348 у Празі імператором Карлом ІV за зразком Болонського й Паризького (Сорбонна) університетів з чотирма класичними на той час факультетами — богословським (теологічним), гуманітарним (вільних мистецтв), правовим (юридичним) і медичним.
Протягом століть у ньому викладали та навчалися не лише піддані Чеського королівства, але й мешканці інших земель Центральної Європи, у тому числі й русини-українці. Вже наприкінці 14 ст. у списках студентів К.у. можна зустріти імена вихідців з українських земель — Волині, Галичини та ін. За роки свого існування К.у. пережив періоди розквіту та занепадів, але завжди залишався однією з провідних в Європі освітніх і наукових інституцій, вірних ідеї його засновників — служити чеській нації та прогресу. На початку 15 ст., коли ректором університету був Ян Гус, він приєднався до гуситського реформаторського руху, на початку 17 ст. та під час Тридцятилітньої війни (1618–1648) — до антигабсбурзької коаліції. Реформування К.у. відбувалося за часів імператора Фердинанда ІІІ (1654 його перейменовано на Карлово-Фердинандовий університет, ця назва проіснувала
