МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ТА РСФРР 1918 розпочались у Києві 23 травня і тривали до середини жовтня 1918. Українську сторону в них представляли С. Шелухин — голова, І. Кістяковський та П. Стебницький — заступники голови делегації, а також експерти. Делегація радянської Росії складалась з голови — Х. Раковського, заступника — Д. Мануїльського, секретаря — П. Зайцева та ін. На переговорах присутніми були спостерігачі від Німеччини, як зацікавленої сторони, зокрема від ставки Верховного командування Східного фронту майор Ф. Брінкман, член посольства граф X. фон Берхем та фінансовоекономічні експерти О. Відфельдт, К. Мельхіор.
Початок переговорному процесу поклала VI стаття Брестського мирного договору, яка передбачала укладення українсько-російського мирного договору на міжнародно-правому рівні, що мало б вирішити низку проблем й перш за все визначення державного кордону. 12 червня було укладено прелімінарний мирний договір. За ним сторони зобов'язувались припинити бойові дії одна проти одної, дати можливість громадянам обох держав переїхати на свою батьківщину, вжити заходів для обміну залізничними ешелонами; відкрити для охорони інтересів своїх громадян консульства. Українська та російська спілки Червоного Хреста мали полегшити проїзд військовополонених громадян. Обидві держави обіцяли вирішити питання про товарообмін тощо.
Одночасно розпочали роботу сформовані Українською Державою спеціальні комісії: політична (голова — О. Шульгін, згодом М. Славинський), військовоморська (голова — генерал М. Бронський і В. Стойкін), фінансова (голова — Г. Лерхе), економічна (голова — С. Гутник), комунікаційна (голова — Є. Сакович), культурна (голова — П. Холодний), юридична (голова — М. Могилянський). На виконання домовленостей наприкінці червня почали відкриватися консульства. Українська Держава організувала генеральні консульства в Москві й Петрограді та 30 консульських агентств в різних містах Росії. РСФРР відкрила свої представництва: у Києві, Одесі, Кам'янціПодільському, Чернігові, Житомирі та Полтаві.
Найбільш дискусійним питанням під час переговорів стала проблема визначення міждержавного кордону: взаємні проекти вирішення проблеми не задовольняли жодну із сторін. Безрезультатними виявилися переговори з проблем державного боргу Російської імперії, розподілу її майна за кордоном (українську сторону цікавили приміщення посольств для розміщення своїх представництв), банківських капіталів та ін.
7 жовтня 1918 на засіданні уряду Української Держави було підтверджено договір про перемир'я від 12 червня 1918. Справи комісій, що працювали при українській мирній делегації, передавалися до відповідних міністерств для розробки матеріалів майбутнього мирного договору з РСФСР.
Літ.: Лупандін О.І. Українсько-російські мирні переговори 1918 р. В кн.: Історичні зошити. — К., 1994; Несук О.М. Українсько-російські відносини
