народну комісію дипломатики, Міжнародну комісію з вивчення «холодної війни», Міжнародну комісію з історії Балтики, Міжнародну комісію з питань історії журналів, Комісію з вивчення суверенітету.
Українські історики не раз брали участь у міжнародних конгресах істориків (Париж, 1900; Рим, 1903; Берлін, 1908; Лондон, 1913; Брюссель, 1923; Осло, 1928; Варшава, 1933; Цюріх, 1938; Париж, 1950; Рим, 1955; Стокгольм, 1960; Відень, 1965; Москва, 1970; Сан-Франциско, 1975; Бухарест, 1980; Штутгарт, 1985; Мадрид, 1990; Монреаль, 1995; Осло, 2000; Сідней, 2005; Амстердам, 2010), наукових конференціях, організованих асоціаціями, комісіями та комітетами, що належать до МКІН або пов'язані з ним.
У вересні 2007 в Любліні (Польща) і Львові проведена конференція, організована Міжнародною асоціацією порівняльного вивчення Церков.
Літ.: Hrushevsky M. La principauté de Kiev au moyen âge // Bulletin of the International Committee of History col Sciences, vol. 12, part 1–2 (47–48). — Paris, 1941–1943; Erdmann K.D. Ökumene der Historiker: Geschichte der Internationalen Historikerkongresse und des Comité International des Sciences Historiques. — Göttingen, 1987; Ісаєвич Я.Д. IХ Міжнародний конгрес істориків в Осло // УІЖ, 2001, № 1; Erdmann K.D. Toward a Global Community of Historians: The International Congresses and the International Committee of Historical Sciences, 1998–2000. — New York–Oxford, 2005; Comité International des Sciences Historiques. Bulletin d'Information / International Committee of Historical Sciences. «Information Bulletin», nr 34, Montréal, 2008.
Я.Д. Ісаєвич.
МІЖНАРОДНИЙ РУХ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА І ЧЕРВОНОГО ПІВМІСЯЦЯ — гуманітарний рух, метою якого є захист людського життя та здоров'я, попередження людських страждань та їх полегшення, незалежно від раси, релігійних та політичних поглядів. Складові частини руху — Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Міжнародна Федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та національні товариства Червоного Хреста та Півмісяця.
Ідеологом організації руху Червоного Хреста був швейцарець А. Дюнан.
В 1863 було створено Міжнародний комітет допомоги пораненим (1876 перейменований у Міжнародний Комітет Червоного Хреста — МКЧХ).
22 серпня 1864 представники від 12 урядів підписали Женевську конвенцію про обов'язковість надання допомоги усім пораненим і хворим воїнам, недоторканність шпиталів, лазаретів і санітарного персоналу. 1919 національні товариства, що до цього часу діяли самостійно, об'єдналися у Лігу товариства Червоного Хреста (з кінця 1991 — Міжнародна Федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця), штаб-квартира якої знаходиться у Женеві. У 1949, внаслідок перегляду гуманітарного права в
