турків і татар. Але й після цього відбувалися окремі сутички між російсько-запорозькою і турецько-татарською сторонами. Лише 3 липня 1700 у Константинополі було укладено між Росією і Туреччиною мир на 30 років.
Літ.: Памятники дипломатических сношений древней России с державами иностранными. — СПб, 1868, т. 9; Соловьев С.М. Истории России с древнейших времен. — М., 1962, кн. VІІ (тома 13–14); Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. — К., 1991, т. 3.
М.М. Варварцев.
КАРПАТСЬКА УКРАЇНА — одна з назв території і форма державності нинішньої Закарпатської області України, яку за Сен-Жерменським мирним договором від 10 вересня 1919 під назвою «Підкарпатська Русь» було включено до складу новоутвореної Чехословацької республіки (ЧСР) з «наданням їй щонайширшої автономії». Почала вживатися за рішенням автономного уряду Підкарпатської Русі з 30 грудня 1938, а з 15 по 17 березня 1939 — назва формально незалежної держави.
Впродовж майже 20 років перебування Закарпаття в складі Чехословаччини празький уряд зволікав з виконанням зобов'язань щодо надання краю автономного статусу. Лише під впливом загострення міжнародної ситуації в Європі напередодні Другої світової війни і внаслідок політики диктату щодо розпаду ЧСР з боку Німеччини, підтриманої Великою Британією та Францією (Мюнхенська угода), а також кризи й послаблення центральної чехословацької влади, в Закарпатті слідом за Словаччиною активізувалися дії місцевих діячів щодо здобуття автономії. 21 вересня 1938 представники різних політичних сил і національно-культурної орієнтації Закарпаття підписали спільну декларацію щодо створення автономної адміністрації в краї, яку було вручено уряду ЧСР та дипломатичним представництвам західних держав у Празі. А 8 жовтня в Ужгороді відбулася нарада провідних політичних діячів краю за участю депутатів празького парламенту і сенату від Закарпаття, де було вирішено «домагатися для Підкарпатської Русі тих самих прав, які одержала й одержить Словаччина» (напередодні Прага змушена була затвердити автономний уряд Словаччини), досягнута компромісна домовленість щодо персонального складу автономного уряду, а також створена Національна рада Підкарпатської Русі. До її складу увійшли представники практично всіх основних політичних сил краю. Того ж дня у меморандумі центральній владі в Празі Національна рада оголосила себе «єдиним законним представником всіх руських областей Карпат і всього його населення, для якого забезпечується самовизначення і самоуправління». Також вимагалося негайної заміни значної частини чеських урядовців в краї місцевими кадрами та прийняття закону про Підкарпатську Русь. У відповідь на ці вимоги 8 жовтня голова нового
