дарунками. Татари відразу пристали на цю пропозицію і поспіхом залишили Молдову. Українська ж сторона вимагала від Молдови союзницьких гарантій, а задля їх закріплення укласти шлюб між дочкою В. Лупу Розандою і сином Б. Хмельницького Тимошем. Цей шлюб, на який дав згоду В. Лупу, відкривав для української сторони перспективу приєднання гетьманської сім'ї до кола легітимних європейських володарів.
Але після поразки війська Б. Хмельницького у битві під Берестечком (липень 1651) В. Лупу відмовився від усіх своїх зобов'язань перед українською стороною і відновив союз із Польщею. Це стало причиною нового походу Б. Хмельницького до Молдови. Цього разу на підтримку В. Лупу виступила Польща, відрядивши майже 50-тис. військо під проводом коронного гетьмана М. Калиновського. Вирішальна баталія відбулася у травні 1652 під Батогом (на Поділлі), її результатами стали розгром польської армії і загибель її командувача. Козаки без особливих перешкод зайняли територію вздовж р. Случ (на Житомирщині) і увійшли до Молдови. Союзницькі відносини між Україною і Молдовою були відновлені й закріплені шлюбом Тимоша і Розанди у серпні цього ж року.
Причиною третього молдовського походу стало усунення від влади В. Лупу в результаті династичного перевороту, який відбувся у квітні 1653, коли господарем Молдови став Стефан Георгіцу — ставленик володарів Волощини (Матвія Басараба) і Семигороду (Юрія ІІ Ракоці). Б. Хмельницький направив до Молдови військо на чолі із Т. Хмельницьким. На початку вересня під час прориву до Сучавської фортеці Т. Хмельницького було смертельно поранено, і козаки припинили боротьбу. На почесних умовах їм було дозволено вийти із фортеці у повному озброєнні і винести тіло свого ватажка. Після звістки про смерть сина Б. Хмельницький відмовився від своїх намірів щодо Молдови.
Літ.: Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. — К., 2003; Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648–1714 рр. — К., 2005; Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. — К., 2006.
В.В. Піскіжова.
«МОЛОДА ЄВРОПА» — міжнародна революційно-демократична організація, створена 15 квітня 1834 за ініціативою Дж. Мадзіні у Берні (Швейцарія). Її засновниками, підписавши «Акт братерства», стали національні товариства «Молода Італія», «Молода Польща», «Молода Німеччина», до яких невдовзі приєдналась «Молода Швейцарія». Обстоюючи принципи республіканського ладу, «М.Є.» висунула гасло «священного союза народів» проти «священного союзу монархів». У своїй боротьбі спиралася також на осередки послідовників у Франції, Іспанії, Греції та інших країнах Західної Європи. Підтримуючи плани «пробудження сло-
