Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf/242

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Отже, народна дипломатія є не тільки системою погоджених, солідарних відносин, акцій і заходів двостороннього і багатостороннього характеру, а й активним засобом міжнаціональної і міжнародної співпраці народів і особливо молоді, формування світогляду, взаємозв'язку та взаємозалежності процесів, зміцнення єдності та згуртованості демократичного руху, розвитку міжнародного спілкування молоді, взаємозв'язку групових і соціальних пріоритетів.

Одним із перших напрямів чи проявів народної дипломатії був пацифістський рух, що засуджував війни та будь-які інші форми насильства. Він виник ще на початку ХІХ ст. і набув масового характеру наприкінці Першої світової війни і в міжвоєнні роки. Сьогодні, в умовах глобалізації та розвитку глобального громадянського суспільства перед таким явищем, як народна чи громадська дипломатія, яке перетворилося в цілком самостійний інститут політики, відкриваються нові можливості і постають нові, значно ширші завдання.

По-перше, розширилося коло акторів народної дипломатії. До них поряд з громадськими організаціями, насамперед зі спрямованістю на міжнародну діяльність, можна віднести ТНК, міжпарламентські асамблеї, комітети чи групи міжнародної співпраці, політичні партії, організації національних меншин і діаспори, організації з розвитку міжнародного туризму, міжнародні наукові чи культурно-освітні організації та союзи, міжнародний рух міст-побратимів, а також фізичних осіб — підприємців, спортсменів, діячів науки і культури, трудових емігрантів тощо.

Наприклад, зростаючий авторитет міжнародного туризму, його економічна, політична та соціальна значущість у житті сучасного суспільства визнані урядами більшості країн світу. Активний туристський обмін дедалі більше розглядається як важлива складова частина передусім соціальноекономічних і культурних інтеграційних процесів, як невіддільна ланка в розвиткові міжнародної гуманітарної співпраці. Саме в цьому значенні туризм по праву характеризується як надзвичайно значущий канал цивілізованої комунікації народів і особистостей, що й рефлексує поняття «народна дипломатія».

По-друге, збагатилися й урізноманітнішали методи народної дипломатії: співпраця, неофіційні візити, участь у конгресах і конференціях, у роботі міжнародних організацій з правом дорадчого голосу, в узгодженні, підготовці і розробці документів, а також акції протесту або акції підтримки (солідарності), діалог, пошук консенсусу і компромісів, інформаційнопросвітницька діяльність тощо.

Серед функцій чи завдань представників громадського сектору у сфері «народної дипломатії» фахівці часто називають такі: – поширення правдивої інформації про Україну, її зовнішню і внутрішню політику;