– поширення світогляду жителів України; – популяризація культури народів України, їх мов, насамперед української; – розповсюдження інформації про те, що така країна, як Україна, у світі є, розповідати більше про неї, щоб її краще знали в світі.
Причому, народна дипломатія за визначенням ні в якому разі не повинна будуватися у вигляді односторонньої інформаційної кампанії, а має бути саме діалогом громадян України з громадянами інших країн світу, взаємним обміном і збагаченням інформацією, думками, світоглядом.
У цьому контексті не менш важливим завданням представників громадського сектору в сфері «народної дипломатії» є поширення країнознавчої інформації, зокрема популяризація історії, культурних традицій зарубіжних народів і країн, їх сучасного становища та ролі в світі, місця у міжнародних відносинах та досвіду їх взаємин з Україною тощо. І тут особлива роль належить ученим, науковцям-фахівцям з історії зарубіжних країн та міжнародних відносин, які в силу своєї професійної діяльності сприяють поглибленню знань українського суспільства про зарубіжний світ, особливості історії та культури окремих країн і народів, а отже є повноцінними учасниками «народної дипломатії».
Особливо важливими на сучасному етапі, з урахуванням євроінтеграційного стратегічного курсу зовнішньої політики України, є європейські студії вітчизняних науковців, що сприяють утвердженню в українському суспільстві чіткої європейської самоідентифікації, підвищенню європейської культурної ідентичності, подоланню міфологізованого психологічного бар'єру в адаптації масової свідомості до системи європейських цінностей та формуванню позитивної суспільної думки щодо європейського вибору України як безальтернативного шляху до демократичної, правової, соціальної і процвітаючої європейської держави, що дасть можливість максимально наблизити Україну до її провідних західних партнерів і забезпечити в перспективі її повноцінне входження до Європейського Союзу.
С.В. Віднянський
НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР — центральний орган державного управління зовнішньою політикою УРСР (у березні 1946 перейменований на міністерство).
Створений відповідно до прийнятого 1 лютого 1944 на 10-й сесії Верховної Ради СРСР закону «Про надання союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин і про перетворення у зв'язку з цим народного комісаріату закордонних справ із загальносоюзного в союзно-республіканський народний комісаріат», а також постанови ЦК КП(б)У й указу Президії ВР УРСР від 5 лютого 1944 щодо створення Народного комісаріату закордонних справ УРСР. 4 березня відповідний закон було ухвалено
