погодився, аби ФРН після об'єднання з НДР залишилась у НАТО. У листопаді 1990 на паризькому саміті Наради з безпеки та співробітництва в Європі був підписаний Договір про звичайні види озброєнь та збройні сили в Європі. 1991 римська декларація НАТО підвела риску під діяльністю альянсу доби «холодної війни» та визначила мету його існування на історичну перспективу. У грудні 1991 з метою налагодження діалогу з новими незалежними державами було створено Раду Північноатлантичного партнерства, учасниками якої є 44 країни включно з Україною.
На засіданні Ради НАТО у Брюсселі 10-11 січня 1994 було прийнято Програму «Партнерство заради миру» (П.З.М.), яка передбачає встановлення партнерських зв'язків із країнами — не членами НАТО. Вона створює умови для відкритості процесів національного планування та формування військових бюджетів, забезпечення демократичного контролю над збройними силами, підтримання здатності та готовності брати участь у миротворчих операціях під егідою ООН або ОБСЄ, враховуючи положення національних Конституцій, розвиток військового співробітництва з НАТО для здійснення спільного планування, військової підготовки та навчань, формування у тривалій перспективі таких збройних сил, які будуть спроможні краще взаємодіяти за стандартами НАТО. Альянс формально зобов'язався консультуватись із будь-яким учасником П.З.М., якщо цей партнер відчуватиме пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці. Учасниками зазначеної програми є близько 60 країн світу.
У лютому 1994 Україна приєдналась до програми «Партнерство заради миру». Розвиток правової основи співробітництва України з НАТО забезпечила «Хартія про особливе партнерство» між Україною та альянсом, підписана Президентом України Л.Кучмою та лідерами країн-членів НАТО 9 липня 1997 у Мадриді. Хартія визнала Україну невід'ємною частиною Центрально-Східної Європи та ключовим фактором забезпечення стабільності на континенті в цілому. Відповідно до її положень створено механізм регулярних політичних та військових консультацій між Україною та НАТО з питань у галузі безпеки, запобігання конфліктам, контролю над роззброєнням, експортом зброї та військових технологій, боротьби з тероризмом. Були засновані військові місії зв'язку України — в Брюсселі, а Північноатлантичного альянсу — в Києві, створені міжвідомча Комісія Україна-НАТО, спільна робоча група з питань військової реформи, місія України при штаб-квартирі НАТО у Брюсселі. У травні 1997 у Києві відкрито Центр інформації та документації НАТО. Зв'язки між громадськими та неурядовими установами України та країн НАТО здійснює Атлантична Рада України.
У 90-х рр. альянс активно долучився до врегулювання балканської кризи, яка виникла внаслідок розпаду в 1991 Соціалістичної Федеративної Рес-
