було заарештовано в Празі за «державну зраду» — зв'язки із ворожими республіці закордонними елементами і профашистську діяльність на користь Угорщини. Його соратнику Фенцику вдалося втекти. Того ж дня, 26 жовтня 1938 новим прем'єр-міністром Підкарпатської Русі урядом ЧСР був призначений Августин Волошин — лідер українського напряму в краї, а міністрами — члени першого автономного уряду Ю. Ревай і Е. Бачинський. Виразно український характер уряду А. Волошина викликав, з одного боку, радісне збудження й активну підтримку з боку українців у всьому світі, а з іншого — перехід закарпатських русофілів у відкриту опозицію до нього, що значно ускладнювало діяльність нового уряду.
Не встиг новий автономний уряд Підкарпатської Русі розпочати свою діяльність, як зазнав першої кризи. Згідно з рішенням Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 від Закарпаття відходило до Угорщині понад 12% його території — міста Ужгород, Мукачево, Берегово та майже 100 інших населенних пунктів, де мешкало близько 175 тис. чоловік (в т.ч. понад 33 тис. українців). Це була важка втрата для автономного краю, особливо з господарського погляду. Уряд А. Волошина переніс свою канцелярію із Ужгорода до Хуста, що став столицею автономної української держави, розбудова якої розпочалася швидкими темпами і не в останню чергу завдяки безпосередній підтримці й допомозі з боку галицьких українців, які масово переходили польсько-чеській кордон, поспішаючи на поміч своїм закарпатським братам.
Зокрема, саме за їх активною участю 9 листопада 1938 була утворена організація народної оборони — Карпатська Січ, що являла собою напіввійськову організацію (її члени не були озброєні) для військового вишколу учасників українського національного руху і організації оборони Карпато-української держави. Січові відділи (команди), керівництво якими здійснювала Головна команда на чолі з комендантом Карпатської Січі Д. Клімпушем в Хусті, виникли практично в кожному більш-менш великому населеному пункті краю: загальна кількість вишколених січовиків становила близько 2 тис. осіб.
Вже у листопаді 1938 Кабінет міністрів Підкарпатської Русі завершив свою реорганізацію. Він складався з чотирьох міністерств: внутрішніх справ (міністр Е. Бачинський), шкільництва та народної освіти (міністр А. Штефан), юстиції (належало до компетенції А. Волошина, але він передав керівництво ним своєму раднику А. Дутці) і комунікацій (міністр Ю. Ревай).
Кожне міністерство мало декілька ресортів (відділів). Значну роль в діяльності уряду відігравали особисті секретарі прем'єр-міністра С. Росоха та І. Рогач.
При автономному уряді були створені служба безпеки, управління поліції в Хусті, українське емігрантське бюро на К.У., що «збирає й систематизує заяви український емігрантів щодо служби в державних, громадських і приватних установах та закладах» і надавало карпато-українське піддінство, відділ преси і пропаганди, який, зокрема, з метою інформування населення
