Словарь по новейшей истории. — М., 1999; Palmer A. The Dictionary of XX-th century history. — Harmondsworth, 1999.
О.С. Черевко.
НІГЕРІЯ, Федеративна Республіка Нігерія (Federal Republic of Nigeria) — держава в Західній Африці. Територія 923,8 тис. км2. Населення бл. 155 млн. осіб (2010). Столиця — м. Абуджа. Офіційна мова — англійська. Найпоширенішими мовами повсякденного спілкування є хауса, яруба, ігбо, креольська англійська, фулані. Н. — член ООН, Організації країн експортерів нафти (ОПЕК), Організації африканської єдності і Британської Співдружності Націй.
Кордони сучасної Н. є результатом відмежування у 19 ст. британських колоніальних володінь від сусідніх французьких та німецьких колоній.
Попередній колоніальний поділ не враховував природні особливості території, мовну або етнокультурну своєрідність її населення. Історія держав і народів доколоніального періоду країни залишається невід'ємною складовою нігерійської національної історії. Культурні й цивілізаційні здобутки Н. мають глибоке історичне коріння. Археологічні знахідки засвідчують, що її територія вже 2 тис. років тому була центром самобутньої культури. За тисячу років до першої появи європейців тут існувала низка великих і малих держав. 1485 мали місце перші контакти з португальськими купцями, які вимінювали європейську продукцію, особливо зброю, на слонову кістку та пальмову олію, запровадили работоргівлю. 1553 до Н.
прибула перша англійська експедиція, що призвело до конфлікту між португальцями і британцями. У 18 ст. Велика Британія отримує контроль над нігерійським узбережжям. Вже після заборони работоргівлі на початку 19 ст.
британці просуваються вглиб континенту і об'єднують народи Хаусса, Йоруба та Ібо в рамках однієї системи урядування. 1862 Великобританія оголосила свій протекторат над містом Лагос та його околицями. Ця територія стала зародком пізнішого британського протекторату Південна Нігерія (1900). Заснована 1879 United Africa Company (згодом — Royal Niger Company Konzessionen) протистояла тут сусіднім французьким і німецьким конкурентам. Велика Британія розширювала свою активність і на північнонігерійських державних утвореннях. 1897 британці пограбували і зруйнували місто Бенін — столицю однойменного королівства, 1903 — захопили місто Кано, центр ісламської культури і батьківщину «Хронік Кано» — важливого джерела з історії народів Західної Африки. Незабаром британській владі підкорилися й інші великі міста на півночі. У період Першої світової війни Велика Британія завершила колоніальну реорганізацію території сучасної Н. Попри штучний характер досягнутої єдності цих народів, вони спільно, особливо після Другої світової війни, вели боротьбу за звільнення від колоніальної залежності.
