німецької словесності в ліцеї був прусський підданий Ф.Е. Мерц. У Ніжинському історико-філологічному інституті викладали уродженці словацьких і чеських земель Й.В. Добіаш, А.В. Добіаш, Ф.В. Режабек, В.І. Петр.
Важливою формою міжнародних наукових зв'язків Ніжинської вищої школи були закордонні відрядження її учених — Р.Ф. Брандта, А.С. Будиловича, М.Н. Сперанського, В.К. Піскорського та ін. Їх наукові праці знаходили визнання з боку провідних європейських наукових установ: А.Л. Андржейовський був членом Французького зоологічного товариства, Г.А. Ільїнський — Болгарської і Польської академій наук, І.П. Козловський — Варшавського товариства історії, філософії і права, В.Г. Ляскоронський — Ісландського історичного товариства.
1920 історико-філологічний інститут перетворено на Ніжинський науково-педагогічний інститут, з 1921 — Ніжинський інститут народної освіти. Значний внесок у дослідження міжслов'янських, зокрема українсько-чеських й українсько-польських культурних зв'язків, зробив професор Є.А. Рихлик — етнічний чех, вихованець Київського й Берлінського університетів. Від 1925 він обіймав посаду професора кафедри українського мовознавства та письменства, а 1927 очолив секцію української мови та письменства науково-дослідної кафедри української культури. НІНО здійснював обмін виданнями з Українським університетом у Празі, Науковим товариством ім. Т. Шевченка у Львові, Українським науковим інститутом у Берліні, Академією наук у Кракові та іншими установами. 1932 постав Ніжинський педагогічний інститут, якому 1939 присвоєно ім'я М.В. Гоголя. У 1960-ті рр. набула розвитку співпраця з навчальними закладами Чехословаччини — міст Пардубіце, Банська-Бистриця, Градець-Кралове, 1967 засновано Товариство радянсько-чехословацької дружби. За допомогою викладачів інституту за кордон було передано працю І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», що побачила світ у Нью-Йорку 1968.
1998 на базі інституту створено Ніжинський державний педагогічний університет ім. М. Гоголя, з 2004 — Ніжинський державний університет ім. М. Гоголя. Нині він співпрацює з навчальними закладами Росії, Грузії, Греції, Білорусі, Польщі, США, Німеччини, Угорщини, Великої Британії, Чехії, Македонії.
Літ.: Лицей князя Безбородко. — СПб., 1859; Гимназия высших наук и Лицей князя Безбородко. — СПб., 1881; Самойленко Г.В. Ніжинська вища школа у зв'язках із зарубіжжям // Література та культура Полісся. — Ніжин, 1995, вип. 6; Самойленко Г.В. Нариси культури Ніжина. — Ніжин, 1996, ч. 3; Самойленко Г.В., Самойленко О.Г. Ніжинська вища школа: від Гімназії вищих наук до університету. — Ніжин, 2000; Самойленко Г.В., Самойленко О.Г. Ніжинська вища школа: сторінки історії. — Ніжин, 2005.
О.А. Іваненко.
