про діяльність уряду видавав «Бюллетень пресової служби». Щодня масовим накладом виходила урядова газета «Нова свобода», редакцію якої очолював громадсько-політичний діяч і письменник В. Гренжа-Донський і яка пропагувала курс уряду на українізацію всього суспільного життя краю, зокрема все настирливіше ставилося питання про офіційну зміну його назви на «Карпатську Україну».
22 листопада 1938 чехословацьким парламентом були прийняті поправки до Конституції ЧСР 1920, зокрема внесені доповнення про федеративний устрій держави. Тоді ж була ухвалена окрема «Конституційна грамота Підкарпатської Русі», яка юридично закріпила автономний статус Закарпаття як територіально-адміністративного утворення в рамках Чехословацької Республіки. В ньому зазначалося, що «Підкарпатська Русь є автономною складовою частиною Чехословацької республіки. Дефінітивну назву автономної території південнокарпатських русинів установить закон Сойму Підкарпатської Руси» і він же встановить «урядову мову та мову навчання в школах на території Підкарпатської Руси». Проте вже через декілька днів уряд А. Волошина видав «Розпорядження правительства Підкарпатської Руси з дня 25 листопада 1938 року про запровадження на її території державної української (малоруської) мови», а 30 грудня офіційно дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» також і назву «Карпатська Україна».
Після цього пріоритетним напрямом політики уряду А. Волошина стає правотворча діяльність, що була покликана наповнити реальним змістом права автономного краю як суб'єкта федерації у складі ЧСР. До таких нормативих актів належали розпорядження про передачу всієї влади Кабінету міністрів К.У. до обрання Сойму, реорганізацію структури виконавчорозпорядчої влади на містах, створення Верхового суду і Вищої державної прокуратури та інш. Разом з тим, створення жорсткої вертикальної структури виконавчої влади та обмеження громадян у їх конституційних правах (введення досить жорсткої цензури на газети і журнали, закриття ряду русофільських видань й організацій, утворення концентраційного табору поблизу м. Рахів, розпуск політичних партій та деякі інші заходи уряду) свідчило про ознаки авторитарного політичного режиму в К.У.
Завдання, що стояли перед урядом А. Волошина, були дійсно надзвичайно складними, що вимагало мобілізації не лише всіх патріотичних сил, але й об'єднання в конструктивній, практичній державотворчій роботі всього населення К.У., як української, так і інших національностей та орієнтацій. Цього уряду досягти не вдалося, насамперед через надмірний радикалізм близького урядового оточення — активних діячів Організації українських націоналістів, що прийшли до краю з інших українських земель, зокрема з Галичини. Зовнішньополітична орієнтація уряду К.У. на Німеччину (в Хусті у грудні 1938 було відкрито німецьке консульство),
