Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf/262

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

династичними шлюбами. Німецький хроніст Тітмар Мерзебурзький, який 1018 відвідав Київ, характеризував його як місто 400 церков, 8 торгових площ і великої кількості мешканців. У 13 ст. у політичні відносини зі Священною Римською імперією германської нації вступило Галицько-Волинське князівство. Данило Галицький продовжив традицію династичних зв'язків з німецькими князівствами, віддавши дочку Софію за графа Генріха V Шварцбурзького. Галицькі і волинські князі у закордонній політиці опиралися на союз з Німецьким орденом, заснованим 1190.

У 12–14 ст. в українських містах з'являються німецькі поселенці, переважно купці і ремісники, що сприяло поширенню німецьких впливів у техніці ремесла, торговельній справі, організації міського самоврядування.

На українських землях виникає німецьке міське право (кінець 13 — поч. 14 ст.). Грамоти на використання магдебурзького права першими отримали міста Галицько-Волинської землі. Інтенсивними стали й українсько-німецькі культурні контакти. З 16 ст. почала складатися традиція української молоді завершувати освіту й поглиблювати свої знання в німецьких університетах. Наприкінці 16 ст. у Віттенберзі слухав лекції з філософії й богослов'я відомий представник Острозького освітнього центру Кирило Лукарис. Удосконалював свої знання в університетах Н. також ректор Київської братської школи Мелетій Смотрицький. У другій пол. 18 ст. у Лейпцігу, Кенігсберзі, Геттінгені, Віттенберзі, Берліні, Галле, Бреслау навчалося понад 130 українців, які студіювали філософію, право, класичні мови, медицину. У Кенігсберзькому університеті здобули ступені докторів медичних наук І. Максимович та Н. Квятковський. Українські студенти-медики навчалися у Кілі. У Геттінгенському університеті навчались представники знатних родин — Розумовські, Мілорадовичі та ін.

У 19 — на поч. 20 ст. вчені університетів України регулярно здійснювали наукові відрядження до Н. У таких університетах, як Гейдельберзький, Лейпцизький, Ієнський, Галльський, Геттінгенський, Берлінський, вони слухали лекції й відвідували семінари, працювали у лабораторіях, бібліотеках, виступали з доповідями на міжнародних з'їздах, конгресах. Від Київського університету в Н. працювали М. Іванишев, І. Рахманінов, П. Алексєєв, М. Бубнов, К. Кесслер, Ф. Фортинський, А. Загоровський, М. Зібер, І. Лучицький, Б. Кістяківський, М. Ренненкамф, Я. Вальц та ін.

У 1867–1869 у Лейпцизькій консерваторії під керівництвом композиторів Е. Ріхтера, К. Райнеке, Є. Венцеля навчався композитор М. Лисенко. Студії знаменитого художника-педагога Мюнхенської Академії мистецтв А. Ашбе відвідував графік Г. Нарбут.

Серед німецьких істориків, послів, мандрівників, які цікавилися Україною, були Й. Пасторій, С. Пуффендорф, Й. Гербіній, Ф. Міллер, П. Паллас,