Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf/266

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

На поч. 20 ст. на півдні України німці були власниками 3,8 млн. десятин землі, а на Волині — 700 тис. десятин. Основними галузями господарювання були землеробство, тваринництво, садівництво, лісове господарство, частково — виноградарство, шовківництво, вирощування тютюну. Внаслідок реформ 1860–70-х рр. виникли великі німецькі фермерські господарства з новими формами господарювання, застосуванням сільськогосподарських машин, передових агротехнічних методів. Помітний внесок у розвиток передових технологій зробив Й. Корніс, який займався вівчарством. У середині 19 ст. його фермерське господарство приносило щороку до 60 тис.

рублів прибутку. Організатором землеробства і тваринництва виступав головний суддя Катеринославської контори Опікунського комітету С. Контеніус, який ініціював впровадження нових культур, насадження лісосмуг та лісових масивів, плантацій фруктових дерев. Активну участь у господарському освоєнні Півдня України взяли родини німецьких підприємців Решке, Гехта, Вернера та ін. У 80-х рр. 19 ст. на Херсонщині родина ФальцФейнів заклала степовий заповідник «Асканія-Нова».

У колоніях розвивалася сільськогосподарська кооперація, створювалися аграрні спілки, кредитні установи тощо. Зокрема в Одесі у середині 19 ст. діяло 9 німецьких цехових управ: слюсарна, каретна, столярна, годинникових справ, кондитерська та ін. Німецькі купці здійснювали торговельні операції з європейськими країнами, організовували міжнародні товарні перевезення.

У німецьких колоніях діяли початкові школи, училища підвищеного типу, гімназії. У середині 19 ст. у Таврійській, Катеринославській, Херсонській губерніях було 156 початкових шкіл. Функціонували сирітські та інвалідські будинки, лікарні, будинки для глухонімих та інші соціальні установи, які утримувалися на кошти колоністів та їхніх громадських організацій.

У місцях зосередження німецьких поселенців створювалися національно-культурні товариства. Від 1863 виходила «Одеська німецька газета», 1906 — католицька «Німецька хроніка». Німецькою мовою також видавалися підручники, наукова та художня література.

Учені німецького походження працювали у вищих навчальних закладах України. В Університеті св. Володимира працювали професори В. Беккер, В. Бец, М. Бунге, І. Вальтер, Я. Вальц, М. Ренненкампф, Р. Фогель, М. Шиллер, І. Шмальгаузен та багато інших. Е. Траутфеттер 1838 був одним із засновників університетського ботанічного саду. У Новоросійському університеті в Одесі працювали професори Б. Варнеке, М. Грот, М. Ланге, І. Маркузен, Ф. Струве та ін. Випускник Новоросійського університету С. Вітте очолював міністерство фінансів Російської імперії. Багато німців обіймали посади державних службовців, обиралися до міських дум, земських органів управління.

Перша світова війна та події 1917–1921 підірвали економіку німецьких колоній. Колоністів позбавили податкових і кредитних пільг, частини