репресій в Україні», відповідно до якого німці могли повертатися в Україну.
З вересня 1996 була підписана угода між Україною і ФРН про співпрацю у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні. Створена міжурядова українсько-німецька комісія в справах переселенців німецького походження, на засіданнях якої обговорюються питання розбудови соціальної інфраструктури, підтримки підприємницьких структур, досягнення кращих умов життєдіяльності німців-репатріантів. В Україні діє низка національно-культурних об'єднань німців, зокрема товариства «Відергебурт», «Дойчтум», центр німецької культури «Відерштраль», громадська організація «Німецька молодь в Україні» та ін. У Києві видається газета «Дойче канал». У місцях компактного проживання німців організовано недільні та загальноосвітні школи. 1992–1996 з України до Н. виїхало 15 тис. німців. Станом на 2001 в Україні проживало 33,3 тис. німців, 70% яких сконцентрована в шести областях — Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Луганській, Одеській, а також в АР Крим.
Літ.: Клаус А. Наши колонии. — СПб., 1869; Писаревский Г. Из истории иностранной колонизации в России в XVIII в. — М., 1909; Панчук М., Польовий Л. Під пресом тоталітарного режиму. Німці України в радянський період // Політика і час, 1992, № 9; Євтух В.Б., Чирко Б.В. Німці в Україні (1920–1990-ті роки). — К., 1994; Павленко Г.В. Німці на Закарпатті. — Ужгород, 1995; Кулинич І.М., Кривець Н.В. Нариси з історії німецьких колоній в Україні. — К., 1995; Чирко Б.В. Національні меншини в Україні (20–30-ті роки ХХ століття). — К., 1995; Очерки истории немцев и меннонитов Юга Украины (конец XVIII — первая половина ХІХ в.). — Днепропетровск, 1999; Кудряченко А., Котигоренко В. Німецька національна меншина в сучасній Україні // Діалог, 2000, № 1; Якубова Л. Соціальноекономічне становище етнічних меншин в УСРР (20-ті — початок 30-х років ХХ ст.). — К., 2004; Шитюк М.М., та ін. Німці Півдня України. Історія і сучасність. — Миколаїв, 2009.
Н.В. Кривець.
НІШТАДСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1721. Укладений 30 серпня (10 вересня) між Російським царством і Шведським королівством на конгресі в м. Ніштадті (нині м. Уусікаупункі, Фінляндія). Договір став наслідком перемоги Росії над Швецією в Північній війні 1700–1721.
Документ складався з преамбули, 24 основних артикулів (положень) і окремого «сепаратного». Н.м.д. встановлював «вічний, істинний і непорушний мир на суходолі і воді». Проголошувалася генеральна амністія, яка, втім, не розповсюджувалася на прибічників українського гетьмана Івана Мазепи. Визначалися терміни припинення воєнних дій на територіях, що були охоплені війною. До сфери володінь Росії приєднувалися Інгерман-
