розрив її зв'язків з іншими частинами Чехословацької республіки і загострення українсько-чеських відносин, відмова від пошуку компромісів із своїми агресивними сусідами — Угорщиною та Польщею, надмірне й невиправдане сподівання на підтримку іззовні, насамперед з боку Німеччини, та допомогу української діаспори, теж не сприяли успішному розвитку державотворчих процесів у краї.
Приділивши головну увагу політичній діяльності, зокрема підготовці до перших в історії Закарпаття виборів до власного представницького й законодавчого органу — Сойму К.У., уряд Волошина за допомогою єдиної створеної політичної партії –Українського Національного Об'єднання (УНО), що стала, по суті, державною партією, успішно їх провів. І хоча результати виборів, що відбулися 12 лютого 1939, засвідчили схвалення основною частиною закарпатських українців курсу Кабінету міністрів Волошина на утвердження національної державності (265 тис. осіб або 92,4% виборців, що взяли участь у виборах, проголосували за список УНО), але вони не змінили внутрішньополітичне становище в краї на краще.
А щодо планів і задумів уряду Волошина у вирішенні проблем господарського і культурного будівництва, покращення соціального становища та рівня життя населення краю, то більшість з них так і не була реалізована.
Вже на початку березня 1939 А. Гітлер приймає рішення про остаточну ліквідацію Чехословаччини і дає згоду Угорщині на окупацію К.У., що зняло будь-які покрови з політики Німеччини, на заступництво якої до останнього сподівався уряд Волошина. 14 березня 1939 увечорі, щойно дізнавшись про проголошення Словаччиною самостійності, що свідчило про остаточний державний розпад ЧСР, і зосередження угорських військ на кордонах з К.У., Волошин офіційно проголосив її незалежною державою і назвав склад нового уряду. 15 березня, коли окремі підрозділи угорських війск вже перейшли кордони краю, в Хусті розпочала свою роботу перша і остання сесія Сойму К.У., на якій було ухвалено документи історичної ваги. Зокрема, було прийнято Конституційний закон, в якому підтверджувалося, що К.У. є незалежною державою — республікою з президентом на чолі, обраним Соймом К.У, а також затверджувалися українські державні мова, прапор, герб і гімн. Президентом новоствореної української держави було обрано Августина Волошина, який після складання присяги призначив новий уряд у такому складі: прем'єр-міністр і міністр закордонних справ Ю. Ревай, міністр внутрішніх справ Ю. Перевузник, міністр господарства і оборони С. Клочурак, міністр фінансів та комунікацій Ю. Бращайко, міністр здоров'я і соціальної опіки М. Долинай, міністр освіти й релігійних справ А. Штефан. Однак, того ж дня, 15 березня 1939 Угорщина, захопивши напередодні зброю у чеських військ, розпочала загальний наступ, який, незважаючи на героїчний збройний опір нечисленних загонів Карпатської Січі (у боях загинуло близько 1 тис. січовиків), завершився 17 березня
