України, чим завершився багатовіковий період перебування українських земель у складі Російської (радянської) імперії та інших сусідніх держав.
Проголошення Українською Центральною Радою ІV Універсалу про незалежність Української Народної Республіки (22 січня 1918), утворення Західноукраїнської Народної Республіки (1 листопада 1918) й проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР (22 січня 1919) не завершилися здобуттям Україною незалежності. У нерівному протистоянні в ході визвольних змагань 1917–21 проти агресії більшовицької Росії та Польщі Україна зазнала поразки, а її землі було поділено між СРСР, Польщею, Чехословаччиною і Румунією.
Утворення УРСР у складі Союзу РСР мало на меті відтворити обмежену українську державність. Проте трансформація радянської влади у тоталітарну диктатуру поклала край спробам українських комуністів провести українізацію і домогтися обмеженого суверенітету. На зміну політики українізації та коренізаціі прийшов Голодомор 1932–33, тотальне пограбування та винищення українського села і цілеспрямоване зросійщення населення великих міст України.
Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 схвалив рішення Верховної Ради про незалежність України. Цим розпочався якісно новий етап новітньої історії суверенної Української держави. Актуальним залишається питання пошуку місця України в світі на шляху прилучення до європейської та світової демократичної спільноти в умовах розширення ЄС та НАТО.
Здобуття Україною незалежності відкрило нові можливості для вітчизняної історичної науки, насамперед щодо розробки проблематики Н.і.
З'явилися, зокрема, новаторські історіософські та історіографічні праці Л. Зашкільняка, Я. Ісаєвича, Я. Калакури, Г. Касьянова, І. Колесник, В. Космини, В. Литвина, В. Масненка, Ю. Павленка, В. Потульницького, С. Стельмаха, які розглядають питання теорії, методології історії світового та українського історичного процесу. Щодо висвітлення проблем всесвітньої історії, то найбільшу увагу дослідників цілком закономірно привертає саме період Н.і., який є одним із найбільш складних і багатих на важливі події періодів європейської і світової історії, що зазнав найбільшої фальсифікації і спотворення в історичній, зокрема радянській науці, був і подекуди все ще залишається, найбільш заполітизованим на сторінках наукових праць і навчальних та науково-популярних видань і тому потребує нового погляду й всебічного об'єктивного вивчення. Літ.: Джонсон П. Современность. — М., 1995, т. 1–2.; Дюрозель Ж-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. — К., 1995; Язьков Е. История стран Європы и Америки в новейшее время 1918–1945. — М., 1998; Гренвилл Дж. История ХХ века. — М., 1999; Кредер А.А. Словарь по новейшей истории. — М., 1999; Palmer A. The Dictionary of XX th centuary history. — Harmondsworth, 1999; Програма кандидатського іспиту з спеціальності 07.00.02 — «всесвітня історія». Автор-розробник Віднянський С.В. —
