І. Франко, відзначивши її суспільний вплив: «і в нас щораз у ширших сферах пробуджується критична думка і сумління». Драми Ібсена аналізували у своїх розвідках літературознавець і етнограф Ю. Кміт (1898), письменниця Н. Кобринська (стаття про п'єсу «Нора»), Л. Українка, яка 1901 виступила з доповіддю «Новітня суспільна драма» в київському Літературно-артистичному товаристві. Твори Ібсена включали до свого репертуару львівський Руський народний театр (1907), українські драматичні трупи Т. Колісниченка (драми «Примара», «Нора», 1907–1908), І. Сагатовського (1909), київський Молодий театр Леся Курбаса («Ворог народу», 1918), Перший театр Української Радянської Республіки («Підпори суспільства», 1919), у наступні десятиліття — театри Одеси, Харкова, Дніпропетровська, Донецька.
В українських перекладах з'явилися також твори учасника національно-культурного руху «Молода Норвегія» А.Е. Гарборга (його повість «Помста» опублікована у Києві 1908), лауреата Нобелівської премії з літератури К. Гамсуна (романи «Мандрівні дні», «Голод», «Пан», «Вікторія», «Бродяги», «Містерії», 1926–1930), одного з основоположників норвезької національної літератури поета Г. Вергеланда (популяризував П. Грабовський). У другій пол. 20 ст. з шедеврами норвезької прози і поезії знайомили читачів журнал «Всесвіт», видавництво «Дніпро».
Від початку 20 ст. збагаченню українського мистецтва прислужилася творчість великого норвезького композитора Е. Гріга: його симфонічні та фортепіанні композиції виконувалися в концертних залах Києва, Харкова, Одеси, Катеринослава, Чернігова. З його ж музикою до драми «Пер Гюнт» 1912 виступав під час гастролей по містах Південної України (Олександрія, Павлоград, Олександрівськ, Мелітополь, Маріуполь, Луганськ та ін.) симфонічний оркестр диригента Д. Ахшарумова. 1913 у музичних програмах Катеринослава з'явилися твори послідовника Гріга, визначного норвезького симфоніста Ю. Свенсена.
Із здобутками культури Н. знайомили у своїх публічних лекціях вчені Київського університету — проф. всесвітньої історії І.В. Лучицький (1892), приват-доцент зарубіжної літератури Є.В. Анічков (1899). У 1898 слідами норвезьких полярних дослідників до Шпіцбергена здійснив наукову експедицію проф. зоології О.О. Коротнєв. Продовженням наукових зв'язків стало перебування в Україні всесвітньо-відомого географа і мандрівника Тура Хейєрдала, обраного 1993 почесним доктором Київського університету ім. Т.Г. Шевченка.
Літ.: Кміт Ю. Генрік Ібсен, його життя і твори // Літературно-науковий вістник, 1898, кн. 12; Коротнев А. Поездка на Шпицберген. — К., 1898; Лященко А. Сага про Олафа Тріггвасона й літописне оповідання про Ольгу // Україна, 1926, № 4; Стрельський Г. Українські дипломати доби національно-державного відродження (1917–1920 рр.) в особах. — К., 2000.
М.М. Варварцев.
