ОДЕСА — місто, адміністративний центр Одеської області, найбільший промисловий, науковий і культурний центр на Півдні України. Розташоване на північно-східному березі Чорного моря. Населення 1007 тис. осіб (2011).
За античної епохи територію сучасної О. заселяли греки. Наприкінці 4 ст. тут побутують тюркські племена, у 6 ст. — анти. Італійські мореплавці 14 ст. цю частину чорноморського узбережжя позначали на своїх картах словом «La ginestra» (назва чагарника дроку), де у 15 ст. існувало татарське поселення Хаджибей (Гаджибей). Відтоді воно перебувало під владою Великого князівства Литовського, пізніше — Польщі, згодом — Кримського ханства. Саме татарам сплачували тут мито польські і литовські купці, які приїздили за сіллю. У 18 ст. поселення захопили турки, які спорудили поблизу фортецю. 1769 під час набігу запорозькі козаки здобули тут кілька тисяч коней, багато великої рогатої худоби, вівців. У ході російсько-турецької війни 1787–91 Хаджибей взяли штурмом (14 вересня 1789) полки чорноморських козаків разом з батальйонами російської армії під командуванням генерал-майора, колишнього неаполітанського офіцера Й. Де Рібаса. За Ясським мирним договором 1791 поселення було включено до складу Російської імперії.
У відповідь на представлений Де Рібасом (тоді вже у чині віце-адмірала) проект облаштування на місці Хаджибея військово-торговельного порту імператриця Катерина ІІ рескриптом 27 травня 1794 доручила йому, «щоб створюване вами місто надавало торговцям не тільки безпечне від негоди пристанище, але захист, заохочення, покровительство». Будівництво міста і гавані розпочалося за планами французького військового інженера Деволана. Водночас, відгукуючись на заклик петербурзького уряду до переселення у новоприєднані до імперії території і надання пільг переселенцям, до О. (її назва офіційно вживається із січня 1895) рушило багато іноземців.
За першим одеським переписом, 1797 в місті мешкали 3153 особи, в тому числі 224 «іноземці» та понад 600 вихідців теж з-за кордону — болгар, греків, албанців, молдован. У числі перших мешканців О. були чорноморські козаки, яким виділили ділянки для поселення на терені сучасного Пересипу. Затверджений 1796 герб із написом чотирма мовами (російською, грецькою, італійською та німецькою) підкреслював міжнародний характер нового центру Причорномор'я.
Першими градоначальниками О. були французькі емігранти А.Е. Рішельє і О.Ф. Ланжерон, діяльність яких (1803–1814, 1815–1822) справила вплив на прискорений розвиток її благоустрою та економіки, перетворення на потужний осередок морської торгівлі.
