житок. 1937 співробітники інституту зазнали звинувачень в антирадянській діяльності, засміченні викладацького складу «класово-ворожими елементами». Тоді ж бюро Одеського обкому КП(б)У у своїй постанові «Про стан роботи Одеського німецького педінституту» порушило питання про доцільність його подальшого функціонування в місті і переведення його в Республіку німців Поволжя до м. Енгельс. ЦК КП(б)У не погодився з цією пропозицією й зобов'язав обком «зміцнити» інститут керівними кадрами.
У липні 1938 за рішенням Ради народних комісарів УРСР про реорганізацію окремих національних шкіл, технікумів, вузів ОНПІ було перетворено на інститут іноземних мов з факультетами німецької, англійської та французької мов.
Літ. Кулинич І.М., Кривець Н.В. Нариси з історії німецьких колоній в Україні. — К., 1995.
Н.В. Кривець.
ОРГАНІЗАЦІЯ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ (ОБСЄ). Створена 1 січня 1995 відповідно до рішення про удосконалення діяльності Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ). Україна разом з іншими 54 країнами Європи, новими незалежними державами (які виникли внаслідок розпаду СРСР, Чехословаччини та Югославії), а також США і Канадою, була серед засновників цієї міжнародної організації. Відповідно до норм міжнародного права, ОБСЄ стала правонаступницею НБСЄ.
Головує у структурах ОБСЄ протягом року (за принципом ротаційного обрання) одна з країн-членів, яка відповідає за організацію роботи та веде повсякденну дипломатичну діяльність у форматі ОБСЄ. Діє Парламентська асамблея ОБСЄ, де працюють парламентські делегації всіх країн-членів.
Раз на два роки відбуваються наради на вищому політичному рівні, де розглядаються актуальні проблеми європейської безпеки та удосконалення співпраці. У проміжках між цими самітами щорічно збираються наради міністрів закордонних справ країн ОБСЄ.
В умовах трансформації європейської системи безпеки гострою була дискусія між Росією та євроатлантичними країнами-членами ОБСЄ щодо ролі цієї організації. Росія пропонувала перетворити ОБСЄ, а не НАТО, на фундамент нової європейської системи безпеки після закінчення «холодної війни». На початку 90-х рр. 20 ст. Україна пропонувала створити неподільну систему європейської безпеки, аби уникнути нових ліній розподілу Європи за військово-політичною ознакою. Країни-члени НАТО наполягали на перетворенні Організації Північноатлантичного договору на «поліцейського ОБСЄ», з чим категорично не погоджувалася Росія. Таким чином, ефективність діяльності ОБСЄ обмежується консенсусним механізмом прийняття рішень, що ускладнює проведення активної превентивної дипломатії, спрямованої на вирішення конфліктних ситуацій у
