результаті пакту Молотова — Ріббентропа та німецько-радянського договору «Про дружбу і кордони».
Упродовж липня 1941 — квітня 1943 тривали переговори між СРСР та польським урядом в еміграції (Лондоні) щодо визначення радянськопольського кордону. Лондонський уряд на чолі з В. Сікорським вимагав відмови СРСР від радянсько-німецьких договорів 1939. Інші переговори з приводу кордонів тривали пізніше між СРСР та створеним на звільнених польських територіях тимчасовим представництвом — Крайовою радою народовою і завершилися 26 липня 1944 у Москві підписанням «Договору між урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Польським Комітетом Національного Звільнення щодо радянсько-польського кордону».
При проведенні міждержавного кордону в основу було покладено «лінію Керзона». Уряд СРСР погоджувався на виправлення вказаної лінії на користь Польщі, поступившись зокрема українською територією, розташованою на схід від лінії до р. Західний Буг та р. Солокія, на південь від м. Крилов. Питання поляків та українців на землях, що відтепер не належали СРСР та Польщі, було вирішено через обмін населенням.
Як східний кордон Польщі «К. л.» «з відхиленням в окремих районах на 5–8 км на користь Польщі» було закріплено країнами-переможницями на Ялтинській конференції (4–11 лютого 1945). Згодом його санкціонував договір між СРСР і Польщею 16 серпня 1945 щодо радянсько-польського державного кордону. На українському відтинку кордон був проведений уздовж наступної лінії: від пункту, розташування приблизно 0,6 км на південний захід від витоку р. Сан на північний схід до витоку р. Сан і далі униз по середині течії р. Сан до точки, що південніше населеного пункту Солина, далі східніше Перемишля, західніше Рави-Руської до р. Солокія.
Звідти — по р. Солокія та р. Західний Буг на Немирів–Яловка.
15 лютого 1951 у Москві відбулися польсько-радянські переговори, що закінчились підписанням договору про обмін ділянками державних територій в рамках «часткової зміни і доповнення договору від 16 серпня 1945».
Відтак СРСР передавав Польській Народній Республіці території у Дрогобицькій області загальною площею 480 км2, аналогічну за розміром ділянку Люблінського воєводства було передано СРСР. Землі, визначені до обміну, включали до складу відповідно Польщі та УРСР.
«К. л.», що вперше стала державним кордоном у 1939, перебуває у тому ж статусі до сьогодні.
Літ.: Евсеев И.Ф. Сотрудничество Украинской ССР и Польской Народной Республики (1944–1960 гг.). — К., 1962; Документы и материалы по истории советско-польских отношений. — М., 1965, 1974, 1980, т. ІІІ, VIІІ, X; Халфин Л.А. Лорд Керзон: идеология и политика британского колониализма // Новая и новейшая история, 1983, № 1; Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. — K.,
