Перші рейси керченських купецьких суден пролягали до берегів Черкесії і Абхазії. Сюди вивозили сіль, вироби із заліза , млинарське обладнання, а номенклатуру імпорту складала деревина, продукти харчування. У наступні роки головне місце у вивізній торгівлі посідає збіжжя, сіль і риба. 1854 керченський порт відвідали 457 іноземних суден.
Приплив російських та іноземних капіталів до К. дав поштовх розбудові її міської інфраструктури. 1825 було встановлено посаду міського архітектора, яку обійняв італієць А. Дігбі, під керівництвом якого здійснено модернізацію припортового господарства, зведено карантин — один з найкращих в Європі, забудовано центральну частину міста.
Від початку 19 ст. К. порівнювали з італійськими Помпеями за її багатство археологічних пам'яток. Ініціатор розкопок і вивчення керченської старовини француз П. Дюбрюкс, який працював начальником місцевої митниці, 1811 склав описи давніх пам'яток і створив першу історичну топографію античного Босфору на території півострова. Відкриття, зроблені ним, а також І. Стемпковським та А. Ашиком, прискорили організацію 1826 в К. музея старожитностей — одного з перших у краї, а пам'ятки старовини і дослідницькі праці керченських археологів стали широко відомими завдяки виданим на Заході запискам і звітам французьких, італійських та інших мандрівників.
Під час Кримської війни К. зазнала руйнації, спричиненої 1854 англійським десантом. Окупація, що тривала протягом року, супроводжувалася пограбуванням осель керченців. Особливо постраждав музей старожитностей, експонати якого було вивезено за кордон і частково потрапили до Британського музею в Лондоні. Було демонтовано і відправлено також до Великої Британії устаткування першого на Півдні залізоплавильного заводу.
Від 1860-х ознакою економічного піднесення К. було заснування нових підприємств — механічного і цементного заводів, табачної фабрики Месаксуді (1867), консервного заводу компанії Петерс і братів Жуковських (1873).
У наступні десятиліття в Камиш-Буруні французькі підприємці розпочали видобуток нафти. 1894 французький інженер Баяр зробив оцінку керченських рудних покладів і придбав велику ділянку землі на узбережжі для побудови металургійного заводу, який було зведено «Брянським товариством» 1900 коштом французького капіталу. Від 1870-х рр. в К. діяла станція міжнародного телеграфного зв'язку Лондон–Бомбей (Індія). Розширенню економічних зв'язків К. сприяло з'єднання міста з Курсько-Харківсько-Севастопольською залізницею (1898). Потоки вантажів, які проходили через К. у 1895–1905, обчислювалися в 1 млн. 512 тис. руб., а їх загальна вага сягала 1 млн. 564 тис. пудів. На рубежі 19–20 ст. найбільш ходовим товаром керченського експорту стає збіжжя: лише 1900 було відправлено за кордон 934 тис. пудів. Продукція борошномельних підприємств
