1640 Петро Могила звертався до московського царя Михайла Федоровича з пропозицією створити у Москві школу, в якій вчителі з Києва навчатимуть «грамоті грецькій і слов'янській». Київський вчений Єпіфаній Славинецький організував у середині 17 ст. у Москві при Чудовому монастирі «латинську» школу, де було вперше започатковано викладання латинської мови. Вихованці Київської академії здійснили реорганізацію першої в Росії школи вищого типу — Московської слов'яно-греко-латинської академії за зразком Києво-Могилянської. Протягом 1701–1762 до Московської академії з Києва виїхало 95 викладачів і студентів. За цей час із 21 ректора академії 18 були київським вченими, а з 25 префектів — 23. У Росії києвомогилянські вихованці посідали митрополичі, єпископські кафедри, були членами Синоду. Вони заснували школи: у Ростові (Димитрій Ростовський), Новгороді (Феофан Прокопович), Вятці (Лаврентій Горка), Іркутську (Інокентій Кульчицький), Смоленську — (Гедеон Вишневський), Тобольську (Філофей Лещинський) та ін.
За їх участі в Росії з'явилися нові літературні та мистецькі жанри, започатковувалися театральні декламації, запозичувалася українська барокова партесна музика (багатоголосна), яка розвивалася в академії.
Вихованці К.-М.а. сприяли поширенню в Росії ідей Просвітництва, зокрема співпрацювали із «Собранием, старающемся о переводе иностранних книг», яке фактично очолював Г. Козицький. Він разом зі своїм товаришем М. Мотоносом після навчання в академії продовжив освіту у гімназії м. Бреслау (Вроцлав), а потім у Лейпцизькому університеті. Козицький об'єднав навколо «Собрания» українських інтелектуалів, які жили у Петербурзі. Вони перекладали праці французьких просвітників, античну класичну літературу, видавали журнали.
К.-М.а. зберігала своє значення освітнього центру і для білоруських земель. Її вихованець Георгій Кониський став могильовським єпіскопом, заснував у 1757 у Могильові семінарію, викладачів для якої запросив із Києва.
В академії навчалися вихідці із Сербії, Далмації, Чорногорії, Греції, Болгарії, Молдови й Волощини. Тут здобули освіту такі відомі сербські діячі, як Іван Раїч, будимський єпископ Діонісій Новакович, Арсеній Стайкович та ін. 1733 сербський митрополит Вікентій Йованович звернувся до київського архієпископа і протектора академії Рафаїла Заборовського з проханням прислати вчителів. До Сербії виїхало шість студентів академії, серед них Мануїл Козачинський, який очолив школу у м. Карловцях, став зачинателем сербської драматургічної літератури.
Відповідність К.-М.а. європейській вищій школі уможливлювала для багатьох її студентів завершення освіти в Кенігсберзькому та інших провідних європейських університетах. Серед них були Д. Самойлович, Н. Максимович Амбодик, О. Шафонський, І. Полетика, П. Погорецький, відомі згодом своїми підручниками, перекладами праць, зокрема у медичній науці.
