Джованні Плано Карпіні, який за дорученням папи Іннокентія ІV очолював посольство до монгольської столиці Каракоруму. У своєму звіті він зафіксував відомості про перебування в К. численних купців з Європи та Близького Сходу.
У 1362–1363 К. увійшов до складу Великого князівства Литовського.
1410 київський загін брав участь у Грюнвальдській битві. У 1494–1497 місто отримало магдебурське право й продовжувало відігравати роль центру міжнародної торгівлі: на його території перебувала одна з найбільших митниць князівства, розвивалися торговельні зв'язки з Кримським ханством, країнами Близького Сходу, Балканами, Московською державою. У 15 ст. литовські, російські, вірменські, молдовські купці мали власні склади у К.
На Подолі існував вірменський квартал, що користувався самоврядуванням.
Свідченням торговельних відносин К. з Центральною і Західною Європою є знайдені на його території чеські, польські, угорські, італійські, німецькі монети. У 16 ст. посилилася роль К. у транзитній торгівлі. Литовський дипломат 16 ст. М. Литвин у записках «Про звичаї татар, литовців та московитів» писав, що через К. переправлялися східні товари (дорогоцінне каміння, шовковий одяг, шафран, перець та інші прянощі) з Персії, Індії, Аравії, Сирії на північ до Московської держави, Швеції, Данії.
Кияни складали значну частину українців, які впродовж 14–18 ст. навчалися практично в усіх європейських університетах — Болонському, Падуанському, Краківському, Празькому, Паризькому, Лейпцизькому, Кенігсберзькому, Страсбурзькому, Лейденському та ін. Зв'язки К. з провідними центрами Центральної і Західної Європи зросли після укладення Люблінської унії 1569. У 1615 при Києво-Печерській лаврі було створено друкарню, 1632 засновано Київський колегіум (згодом — академія), де здобувала освіту молодь з Білорусі, Росії, Молдови, Волощини, балканських країн.
За переписом Київського воєводства 1622 у К. поряд з українцями проживали росіяни, білоруси, поляки, вірмени, євреї, греки, турки, татари та ін. З відомостей про К. — «одне із найдавніших міст Європи» — розпочав свій «Опис України» французький військовий інженер і картограф 17 ст.
Г.-Л. де Боплан. Виданий 1651 у Руані й згодом перекладений англійською, німецькою, латинською, польською, російською мовами, цей твір сприяв поширенню відомостей про К. у Європі. Високий рівень освіти киян відзначив арабський письменник П. Алеппський, який відвідав К. 1654 і 1656.
Кияни брали активну участь у Визвольній війні українського народу 17 ст. У січні 1649 Б. Хмельницький на чолі переможного війська урочисто в'їхав до Києва через Золоті ворота. Після Переяславської угоди 1654 К. у складі Української козацької держави перейшов під протекторат Московського царства. Після припинення російсько-польської війни (1654–1667)
