військовий міністр і голова сербського уряду генерал С. Груїч, випускники Київського університету: сербський посланник у Росії С. Протіч та історик П. Сретькович, а також словацький поет С. Гурбан-Ваянський, болгарський письменник І. Вазов, болгарський учений і громадський діяч М. Дрінов, представники Одеського болгарського настоятельства. 1889 було організовано читання, присвячені 500-літтю Косовської битви, у березні 1897 — урочисте засідання з нагоди 300-літньої річниці від дня народження визначного чеського педагога Я.-А. Коменського. Члени К.с.б.т. також здійснювали наукові подорожі до зарубіжних слов'янських країн. Товариство видавало збірники «Славянский Ежегодник» (1876–1877, 1878, 1880, 1882, 1884), «Славянская Беседа»(1888, 1891), «Рассвет» (1893) тощо.
Літ.: Колмаков Н. Очерк деятельности Киевского Славянского Благотворительного Общества за 25 лет его существования 1869–1894. — К., 1894; Никитин С.А. Славянские комитеты в России в 1858–1876 годах. — М., 1960; Ляшенко Л.Г. З історії діяльності Київського слов'янського товариства в 60-х і 70-х роках ХІХ ст. // УІЖ, 1973, № 8; Павлюченко О.В. Україна в російсько-югослов'янських суспільних зв'язках (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.). — К., 1992; Малацай І. Діяльність Київського Слов'янського Благодійного комітету // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. — К., 2010, вип. 102; Андреев А.
Руските славянски комитети и идеята за общ «славяно-руски език» // Дриновський збірник. — Харків — Софія, 2011, т. IV.
О.А. Іваненко.
КИЇВСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ІМ. АКАДЕМІКА О.В. ФОМІНА — науково-дослідна установа й допоміжний навчальний заклад Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Складається з наукових секторів: інтродукції тропічних і субтропічних рослин, інтродукції трав'янистих рослин, дендрології, фізіології та біохімії рослин-інтродуцентів.
Створений при Київському університеті 22 травня 1839. Його засновником став проф. Е.-Р. Е. Траутфеттер, який обіймав посаду директора в 1839– 1852. Під його керівництвом було висіяне насіння перших рослин і розпочато міжнародний обмін ним. Зусиллями Траутфеттера було розгорнуто наукову співпрацю з німецькими, польськими, бельгійськими, італійськими, французькими ботанічними садами, зокрема, Ерфуртським, Берлінським, Грейфсвальдським, Кенігсберзьким, Мюнхенським, Вюрцбурзьким, Бреславльським, Гамбурзьким, Марбурзьким, Краківським, Гентським, Трієстським, Падуанським, Моденським, Гренобльським, Паризьким. Лише впродовж 1863 до Києва надійшло 2260 сортів насіння від Христианійського, Бреславльського, Вюрцбурзького, Берлінського, Грейфсвальдського, Марбурзького, Паризького й Краківського ботанічних садів.
