Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf/53

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вивчав проф. В. Модестов. У галузі медієвістики вагомі наукові розробки були пов'язані з опрацюванням історичних першоджерел за кордоном.

Важливе місце в європейській історіографії 19–20 ст. посіли капітальні праці з історії Франції 16 ст. І. Лучицького (з 1899 член Паризької академії), написані на документах тридцяти французьких архівів. З діяльністю його учня — В. Піскорського (від 1901 член-кореспондент Барселонської королівської академії наук і мистецтв) пов'язано заснування вітчизняної іспаністики. У цей же період проблеми англійської історії розробляли Є. Терле, Д. Петрушевський. На початку 20 ст. К.у. перебирає й роль одного з головних центрів візантології, яку презентує передусім тритомна «Історія Візантії» проф. Ю. Кулаковського (1910, 1912, 1915).

Заснована 1842 в університеті кафедра слов'янської філології поклало початок студіям історії і культури зарубіжних слов'ян. Перший систематизований курс із славістики — історія чеської літератури — у 1846/47 навчальному році прочитав К. Страшкевич. Лекції його наступника В. Яроцького ґрунтувалися на працях Шафарика, Палацького, Копітара, інших будителів слов'янства. Наприкінці 19 — поч. 20 ст. до вивчення історії південних і західних слов'ян звертаються О. Котляревський, Т. Флоринський, А. Степович, О. Лук'яненко. Поштовх подальшому розвитку міжнародних славістичних зв'язків дав проведений у К.у. в серпні 1874 3-й всеросійський археологічний з'їзд за участю вчених України, Росії, Моравії, Чехії, Польщі, Сербії, Хорватії, Франції, Угорщини. Місцем одного з найбільших наукових форумів Європи — ІХ міжнародного з'їзду славістів 1983 став К.у., який зібрав понад 2 тис. делегатів з 29 країн (було представлено близько 1500 доповідей і повідомлень).

1884 виповнилося півстоліття діяльності К.у. — дата, яка набула міжнародного резонансу; з вітаннями до київських колег звернулися Берлінський, Віденський, Геттінгенський, Единбурзький, Лейпцизький, Львівський, Празький, Римський, Страсбурзький, Хорватський університети, інші науково-освітні заклади. Цього ж року своїми почесними членами К.у. обрав визначних діячів світової науки, серед них — засновника атомно-молекулярної хімії проф. С. Канніццаро (Італія), історика-медієвіста з Флоренції П. Вілларі та ін.

Із запровадженням в Європі міжнародних виставок, на яких демонсрувалися останні досягнення країн у різних сферах життя, їх учасникам стали вчені К.у. 1867 у Парижі почесним відзивом міжнародного жюрі було відзначено праці професора хірургії Ю. Шимановського, у Відні золоту медаль всесвітньої виставки 1873 одержав професор анатомії В. Бец.

Водночас науковці університету регулярно представляли свої наукові здобутки на міжнародних форумах учених. Делегатами археологічних конгресів були: у Лісабоні проф. В. Антонович (1880), в Афінах — професори Ю. Кулаковський і Г. Павлуцький (1905). На медичних з'їздах брали участь