langues), з 1545 — Королівський коллеж (Collège royal), за часів Великої французької революції кінця 18 ст. — Національний коллеж (Collège national), за Наполеона І — Імператорський коллеж (Collège impérial).
Сучасна назва закріпилася за ним з 1870. Нині тут викладається широке коло дисциплін з історії, археології, філології, філософії, соціології, економіки, математики, фізики, біології, хімії, медицини тощо.
У 1-й пол. 19 ст. у К. де Ф. було запроваджено лекції зі слов'янознавства.
Першим професором кафедри слов'янських мов і літератур став А. Міцкевич (1840–1852). Він викладав питання культурного розвитку слов'янства, наголошував на його значенні у світовій історії, зокрема, аналізував «Слово о полку Ігоревім». Характеризуючи творчість українсько-польського поета Ш. Шимоновича, Міцкевич зазначав: «Після Феокрита він найвидатніший з відомих нам ідилічних поетів. Він значно перевершує Віргілія…» С. Робер, який з 1852 до 1857 викладав у К. де Ф. слов'янську філологію, звертався до проблем української мови у своїй праці «Два панславізми. Сучасне становище слов'янських народів віч-на-віч з Росією» (1847), де характеризував «рутенське» чи «малоруське наріччя», що «панує в степах від Кубані до Карпат і від Одеси, Криму до Галичини…». Українознавчі питання висвітлювалися в лекційному курсі Робера, опублікованому 1851 під назвою «Слов'янство: його минуле, сучасність і майбутнє». У 1857–1883 лекції зі слов'янознавства у К. де Ф. читав О. Ходзько, дослідник і перекладач українських дум. З К. де Ф. була пов'язана діяльність професора слов'янських мов і літератур Л. Леже (1885–1923), українознавчі погляди якого формувалися під впливом М. Драгоманова. У 1904–1905 навч. р. Леже започаткував викладання в К. де Ф. української мови, у 1905–1906 розпочав читання лекцій, присвячених творчості Т. Шевченка, що були надруковані у швейцарському часописі «Bibliothèque Universelle et Revue de Suisse».
З 1924 до 1951 посаду професора слов'янських мов і літератур у К. де Ф. обіймав А. Мазон — колишній лектор французької мови Харківського університету (1905–1908), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (з 1927). Він був особисто знайомий з М. Грушевським і 1935 опублікував його некролог у «Revue des Etudes Slaves». Упродовж 1943– 1944 Мазон читав у К. де Ф. курс лекцій на тему «Описовий та історичний огляд української мови порівняно з російською».
Міжнародні зв'язки К. де Ф. сприяли професійному зростанню учених в Україні. Упродовж 1820-х рр. тут слухали лекції математики М.В. Остроградський і В.Я. Буняковський, у 1840-х рр. — Є.І. фон Бейєр та Е.Е. Мірам, готуючись відповідно до викладання математики в Харківському й фізіології у Київському університеті. Протягом 1847–48 у К. де Ф. навчався М.Є. Ващенко-Захарченко, який 1867 обійняв посаду професора кафедри чистої математики Київського університету. Наприкінці 1850 — на поч.
1860-х рр. заняття в К. де Ф. відвідували представники Київського універ
