до попередньої назви. Від 1863 до 1886 називалася Сполучені Штати Колумбії.
У другій половині 19 ст. К. стала ареною англо-американського політичного та економічного суперництва й зазнала неодноразових інтервенцій США. 1932–1934 вела війну з Перу. Протягом 20 ст. в К. відбувалася зміна урядів шляхом військових переворотів; загальну ситуацію в країні ускладнювали дії збройних опозиційних сил та власників наркокартелів. У цей же період склалася номенклатура зовнішньої торгівлі К. як експортера продукції видобувної промисловості і сільського господарства — нафти, золота, платини, кофе, бананів та ін.
1948 К. стала членом ООН і Організації американських держав, бере участь в інших міжнародних організаціях. Від 18 серпня 1992 між К. та Україною започатковано дипломатичні відносини.
В ознайомленні українців з історією та культурою К. значну роль відіграє художня література її народу. 1960 першим українським виданням колумбійської літератури стала опублікована в Києві п'єса «Викрадення сабінянок» Хорхе Саламеа. 1978 і 1981 українською мовою вийшли також романи найбільшого колумбійського письменника, лауреата Нобелівської премії Г. Гарсіа Маркеса «Осінь патріарха» і «Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь», де порушено гострі проблеми внутрішнього життя латиноамериканських країн. Протягом 2-ї пол. 20 ст. в Україні з'являлися у перекладах твори прози і поезії Р. Арділи-і-Арділи, Е. Карранса, Е. Луке Муньйоса, М. Сапати Олівельї, збірник «Колумбійські прислів'я і приказки» та ін. Встановленню мистецьких зв'язків з К. сприяла експонована 1977 у Києві виставка «Золото доколумбової Америки».
Літ.: Томас А.Б. История Латинской Америки. — М., 1960; Покальчук Ю.В. Сучасна латиноамериканська проза. — К., 1978; Hincapié O. Historia del nombre de Colombia. — Santafé de Bogotá, 1998.
М.М. Варварцев.
КОНВЕНЦІЯ МОНТРЬО 1936. Прийнята на Конференції щодо режимів чорноморських проток, яка відбувалася 22 червня — 21 липня 1936 у швейцарському містечку Монтрьо за участю Туреччини, СРСР, Великої Британії, Франції, Болгарії, Румунії, Греції, Югославії, Австралії та Японії. Відновила суверенітет Туреччини над чорноморськими протоками — Босфором і Дарданеллами. На конференції Велика Британія пропонувала зрівняти у правах на прохід протоками військово-морські сили як чорноморських, так і нечорноморських держав, але проти цього виступив СРСР.
К.М. зберегла за невійськовими суднами право проходу протоками як у мирний час, так і під час війни. За умови попередження Туреччини в мирний час протоками можуть проходити й будь-які військові кораблі чорноморських держав. Для військового флоту нечорноморських держав введені
