Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 (2012).pdf/88

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Особливу категорію прав становили приписи, пов'язані з свободою совісті й віросповідання та діяльності конфесійних союзів. Вихідним пунктом були положення, що ґарантували свободу совісті й віросповідання, та твердження, що жоден громадянин не може через віру й релігійні переконання обмежуватись у правах, наданих іншим (ст. 111). Конституція ґарантувала свободу визнання своєї віри за умови, що це не суперечить громадському порядку й законодавству. Римо-католицька церква за Конституцією займала в державі головну позицію серед рівноправних вірувань.

Оцінюючи прийняття Конституції 1921 в новітніх умовах у країні, що відновила незалежність, треба відзначити її демократичність і прогресивність.

Конституція містила й певні обмеження. У багатьох її статтях, що регулювали громадянські права й свободи, були положення, які давали можливість їх леґального обходу, інколи виконавчими приписами. Дискримінували права нацменшин, на труднощі в своїй діяльності натрапляли українські та білоруські політичні сили, які не визнавали територіальної інтеґральності Речіпосполитої, її влади. Порушувалося задеклароване право свободи совісті та віросповідання внаслідок домінуючого становища римо-католицького костелу в державі.

Для українців, які складали близько 16% населення Другої Речіпосполитої і проживали здебільшого на окремій етнографічній території, гарантії Березневої конституції залишились на папері. Політика польських властей спрямовувалась на полонізацію й асиміляцію українського населення і територій, що знаходило вияв у всіх сферах політичного, соціального, економічного, духовного життя.

Існувала різниця між юридичними нормами, які були останнім словом сучасної демократії, і недостатнім культурним і політичним досвідом польського суспільства, що з часом призвело до травневого перевороту Ю. Пілсудського (12–14 травня 1926), внесення змін та доповнень до Конституції (6 серпня 1926), прийняття Конституції 23 квітня 1935.

Літ.:Ustawa z dnia 17 marca 1921 roku Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej ( Dz U RP), 1921, nr 44, poz. 267; Ustawa z dnia 2 sierpnia 1926 r. zmieniającą i uzupełniającą Konstytucję Rzeczypospolitej z dnia 17 marca 1921 r. // Dz U RP, 1926, nr 78, poz. 442; Ajnenkiel A. Konstytucje Polski w rozwoju dziejowym 1791–1997. — Warszawa, 2001; Алексієвець Л.М. Польща: утвердження незалежної держави 1918–1926 рр. — Тернопіль, 2006; Зашкільняк Л.О., Крикун М.Г.

Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. — Львів, 2002.

Л.М. Алексієвець.

КОНСТИТУЦІЯ ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ 1935 — друга конституція Другої Речіпосполитої. Зміна основного закону країни пов'язувалась