Гончарук Т.Г. Транзит західноєвропейських товарів через Наддніпрянську Україну першої половини ХІХ ст. — Одеса, 2008.
М.М. Варварцев.
КОНТИНЕНТАЛЬНИЙ ШЕЛЬФ — міжнародно-правовий інститут, уперше визначений у Конвенції про континентальні шельфи 1958 та підтверджений у Конвенції ООН з морського права 1982. В його основу покладено геологічне поняття континентального шельфу. У ст. 76 Конвенції зазначається: «Континентальний шельф прибережної держави включає в себе морське дно та надра підводних районів, які виходять за межі його територіального моря уздовж природного продовження його сухопутної території до зовнішнього кордону підводної окраїни материка або на відстань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких вимірюється ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної окраїни материка не простирається на таку відстань». У випадках, коли ця окраїна простягається понад 200 морських миль від вихідних ліній, від яких вимірюється ширина територіального моря, зовнішня межа територіального шельфу визначається формулою, що поєднує геоморфологічні дані з дистанційною межею у 350 миль або відстанню не далі як 100 миль від 2500-метрової ізобати.
Прибережна держава здійснює над К. ш. суверенні права для його розвідки і розробки природних ресурсів. На підставі цього положення К. ш. виділяється в самостійну категорію, оскільки за своєю юридичною природою не може бути віднесений ані до державної території, ані до міжнародного простору загального користування. За Конвенцією 1982, розмежування К. ш. між державами з протилежними або суміжними узбережжями здійснюється шляхом угоди на основі міжнародного права. Для України як морської держави ця проблема пов'язана з відносинами з двома сусідніми прибережними країнами — Румунією та Російською Федерацією. Підписуючи Договір про відносини добросусідства та співробітництва від 2 червня 1997 та Додаткову угоду до нього, Україна та Румунія погодилися визнати будь-яке рішення Міжнародного Суду ООН щодо делімітації К. ш. між двома країнами у Чорному морі. 16 вересня 2004 Румунія подала до цього суду справу «Делімітація морських просторів (Румунія проти України)», одним з ключових елементів якої було — чи вважати острів Зміїний островом або скелею, що мало визначальний вплив на схему розмежування континентального шельфу в районі. Процес розгляду справи відбувався на тлі негативної оцінки офіційним Бухарестом заходів України з подальшої розбудови інфраструктури на о. Зміїний. Румунія підтримувала інтенсивне нотне листування з українською стороною, в рамках якого просувалася теза, що о. Зміїний має статус скелі, а також висувалися опосередковані звинувачення у намаганнях України штучним чином довести
