З війни США вийшли наймогутнішою державою світу, що мала монополію у володінні атомною зброєю, 12-мільйонну армію, потужний військово-морський флот, виробляла майже половину світової промислової продукції, американський долар за рішеннями Бреттон-Вудської конференції 1944 заступив британський фунт стерлінгів як головна міжнародна розрахункова валюта. Разом з тим у суспільно-політичному житті Америки кінця 1940 — поч. 50-х рр. стали все чіткіше проявлятися правоконсервативні та праворадикальні тенденції, найодіознішими символами яких стали закон Тафта-Хартлі 1947 про трудові відносини, що обмежував профспілковий рух і страйкову боротьбу робітників, і діяльність комісій з розслідування «антиамериканської діяльності», т. зв. «маккартизм». 1952 президентом США було обрано кандидата від Республіканської партії Д. Ейзенхауера, який 1956 був переобраний на другий термін.
У зовнішній політиці США у повоєнний період взяли курс на рішучу протидію прагненням СРСР розширити сферу свого впливу й поширити комуністичний режим у різних регіонах світу, насамперед у Центрально-Східній Європі, де за активної радянської підтримки були створені прорадянські режими «народної демократії». З початком «холодної війни» США взяли на себе роль лідера «вільного світу» (курс на «стримування світового комунізму», доктрина Трумена, план Маршалла 1947, створення військово-політичного блоку НАТО — Північнотлантичного альянсу 1949, доктрина «визволення» від комунізму в 1950-х рр.). «Холодна війна», що супроводжувалася масштабною гонкою озброєнь у США і СРСР, втілилась у два великі регіональні конфлікти: Корейську війну 1950–53 і В'єтнамську війну 1964–73, у небезпечні міжнародні кризи — Суецьку 1956–1957, Карибську 1962. Одночасно в США розгорнувся молодіжний рух т. зв. Гіппі, який заперечував цінності матеріального добробуту «держави благоденства», і рух за громадянські права афроамериканського населення на чолі з М.Л. Кінгом. Протягом 1963–68 було схвалено низку законів щодо ліквідації расової сегрегації та про загальне виборче право, заборону будь-яких порушень прав кольорового населення. Курс соціальних перетворень демократів, проголошений адміністрацією наймолодшого президента за всю історію США Дж. Кеннеді на початку 1960-х рр. («Нові рубежі») і продовжений після вбивства Кеннеді 22.11.1963 у Далласі його наступником Л. Джонсоном (програми «Боротьби з бідністю» і побудови «Великого суспільства»), був зірваний. На президентський виборах 1968 перемогу здобув кандидат від Республіканської партії Р. Ніксон, якого 1972 обрали президентом США вдруге.
Він оголосив «нову економічну політику», що передбачала посилення втручання держави в керування економікою (контроль за цінами, вве-
