біблеїсти та ісламознавці. Поступово збільшувалася кількість східних мов, що викладалися в університетах, — китайська, турецька, фарсі та ін.;
збиралися колекції сxідних рукописів. Остаточно формування С. як спеціальної галузі знань відбулося у 18–19 ст. Були створені спеціальні сходознавчі заклади — Академія східних мов у Відні (1754), Школа живих східних мов у Парижі (1795), засновані товариства — Бенгальське азійське в Калькутті (1784), Азійське в Парижі (1822), Королівське азійське в Лондоні (1823), Німецьке сходознавче в Лейпцизі (1845). Почали друкуватися комплексні сходознавчі дослідження і серійні філологічні видання, каталоги бібліотек східних рукописів, словники східних мов, звіти археологічних розкопок в Азії і Африці. Засновано спеціалізовані журнали, що існують і нині, — у Парижі «Journal Asiatique» (з 1822), у Лондоні «Journal of the Royal Asiatic society» (із 1834), у Нью-Хейвені (США) «Journal of the American Oriental Society» (з 1843), у Лейпцизі «Zeitschrift der Deutschen Morgenländischen Gesellschaft» (з 1847) та ін.
Нині сходознавчі центри існують майже в усіх країнах Європи. Поза межами європейського континенту орієнталістика розвивається в США, а також у самих країнах Сходу. З 1873 кожні 3–4 роки сходознавці збираються на міжнародні конгреси.
У Російській імперії, до складу якої входила більша частина України, зацікавленість у вивченні східних сусідів спочатку мала виключно прикладний характер. Після указів російського царя Петра І (1701, 1702) викладання східних мов почалося при Колегії закордонних справ. У духовних місіях, заснованих православними місіонерами в Азії та Ефіопії, перекладали історичні, філософські та географічні тексти. В азійських країнах працювали науково-дипломатичні та військові місії, які теж проводили дослідницьку роботу. В МЗС Російської імперії з 1820 існував Азійський департамент, при якому 1823 було створено навчальне відділення східних мов. Значним центром С. був Казанський університет. 1807 там відкрили кафедру східних мов, де почали викладати арабську та перську мови, 1837 — китайську, 1842 — санскрит, монгольську мову та ін. 1818 у Петербурзі було засновано Азійський музей, де зберігалася колекція східних рукописів. У Росії розвивалися такі напрями, як тюркологія, кавказознавство, монголознавство, маньчжурознавство. 1854 в Петербурзькому університеті було створено факультет східних мов, а 1872 в Москві — Лазаревський інститут східних мов, де з 1898 викладав А. Кримський.
В Україні східні мови викладалися в Києво-Могилянській академії (С. Тодорський), Київській духовній академії (І. Олесницький), Інституті східних мов одеського Рішельєвського ліцею (В. Григор'єв). Із 19 ст. вивчення Сходу зосередилося на історико-філологічних факультетах університетів — Харківського, Київського, Новоросійського. Біля витоків
