проти країн Антанти. 1918 Османська імперія зазнала поразки, а 30 жовтня турецькі й британські представники підписали перемир'я, згідно з яким Антанта отримувала право займати будь-які стратегічні пункти імперії й контролювати чорноморські протоки. Згодом британський уряд запропонував Т. делегувати своїх представників на мирну конференцію, яка відкрилася в Лозанні в листопаді 1922. У цей період сталися зміни в державному правлінні країни: Великі національні збори в Анкарі скасували султанат і останній османський монарх залишив Стамбул.
За підписаним у липні 1923 Лозаннським договором було визнано повну незалежність Т. 29 жовтня 1923 країна проголошена республікою, а її першим президентом став Мустафа Кемаль, який обирався в 1927, 1931 і 1935 рр. Ще 1928 Великі національні збори змінили статус ісламу як державної релігії, і до 1938 Т. остаточно перетворилася на світську державу.
Під час Другої світової війни Т. зберігала нейтралітет до лютого 1945, коли вона оголосила війну Німеччині й Японії.
З середини 1990-х рр. у політичне життя Т. починають повертатися релігійні партії, зокрема, Партія благоденства, очолювана Неджметтіном Ербаканом, який 1996 став першим у Т. проісламським прем'єр-міністром з часів Першої світової війни. Ербакан підтримував діяльність мусульман у середині країни, а на міжнародній арені проводив політику на зближення з Іраном й іншими ісламськими країнами.
У 2001 було створено нову політичну силу в країні, поміркованоісламістську Партію справедливості і розвитку, очолювану Раджепом Тайіпом Ердоганом, який 2003 став прем'єр — міністром Т., а президентом — Абдулла Гюль, які представляють країну й сьогодні. Сучасний уряд позиціонує себе як реформаторський, готовий вирішити економічні проблеми країни, ліквідувати злидні, забезпечити розвиток демократії. На відміну від решти проісламістських партій, він висловлюється за євроінтеграційних курс Т., обіцяючи вести її до вступу в ЄС. Точкою відліку у відносинах між сучасною Україною і Т. є 3 лютого 1992 — день підписання протоколу про встановлення дипломатичних відносин. Історія турецько-українських відносин сягає часів існування Османської імперії, яка в окремі періоди безпосередньо межувала з Україною й навіть володіла частиною українських земель, а османські васальні державні формації: Кримське ханство, Молдавія, Семигород — довгий час були південними і південно-західними сусідами України. За козацькогетьманської доби (17–18 ст.) гетьмани намагалися використати допомогу турків проти великодержавницьких прагнень Польщі та Росії щодо українських земель. У 18–19 ст. українці брали активну участь у російсько-турецьких війнах (у складі російської армії) та визволенні
