І. Горбачевський, Б. Матюшенко, В. Тимошенко та ін. Чимало із професорів УВУ були членами зарубіжних академій наук і наукових товариств, викладали в інших вузах за кордоном, брали участь у міжнародних наукових конференціях: протягом 1924–31, наприклад, вони взяли участь у 28-ми таких наукових з'їздах і конгресах. Лише 1922–31 було видано 27 назв університетських підручників, монографій і наукових збірників та сотні статей, надрукованих у різних країнах світу. УВУ відіграв помітну роль у заснуванні ряду українських наукових і навчальних закладів у Чехословаччині та інших країнах Європи, у тому числі Українського правничого товариства в Чехії, Українського історично-філологічного товариства, Українських студій пластичного мистецтва (1923), Українського академічного комітету (1924), Музею визвольної боротьби України (1925) в Празі, Українського наукового інституту в Берліні (Німеччина, 1926).
Під час гітлерівської окупації Чехословаччини УВУ продовжував свою діяльність: він був підпорядкований ректорові німецького Карлового університету. Після визволення Праги Радянською армією 1945 керівництво УВУ, зокрема його останній ректор празької доби А. Волошин, зазнало репресій, а сам заклад був фактично ліквідований. Відновив свою діяльність 1946 у Мюнхені (Німеччина), куди переїхала значна частина його професорів та студентів. Діє він і сьогодні.
Літ.: Віднянський С.В. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині: Український вільний університет (1921–1945 рр.). — К., 1994; Його ж. Український вільний університет у Празі — осередок міжслов'янcьких науково-освітніх взаємин. В кн.: Славістичні науково-освітні центри в Україні (вчора-сьогодні-завтра). — К., 1995.
С.В. Віднянський.
УКРАЇНСЬКИЙ ГРОМАДСЬКИЙ КОМІТЕТ У ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ — головний осередок культурно-національного життя українських емігрантів 1921–25, створений у травні 1921 з ініціативи громадсько-політичних діячів із Наддніпрянської України й Галичини в Празі (Чехословаччина). Головна мета У.Г.К. — захист правового становища близько 20 тис. українських емігрантів у Чехословаччині. 1 липня 1921 Статут У.Г.К. затвердило МВС Чехословаччини, 7 липня установчі збори комітету обрали управу комітету: М. Шаповал (голова), Н. Григоріїв, О. Мицюк, пізніше до неї увійшли М. Галаган, К. Кобернський та ін.). У.Г.К. займався захистом інтересів емігрантів перед чехословацькими властями, їх працевлаштуванням, організацією навчання молоді, видавничою справою, науковою, культурно-освітньою та гуманітарною
